На хвилі популяризації української мови часто лунають гасла, що мова фундамент нашого генетичного коду, головна цеглинка в ідентифікації нас як українців.
Наразі деяким людям складно дається повний перехід на солов’їну. Мова стає об’єктом дискримінації та обертається зброєю проти нас самих, а «сортування» українців за мовною ознакою чи етнічною приналежністю тільки розколює людей.
Українська нація, що несла свою історію крізь покоління, долала багато випробувань, що тягнуться століттями, хіба могла вона не вкласти в генетичний код такі ознаки, як стійкість духу й загартованість перед лицем ворога. І саме ці складові українського ДНК знайшли відображення у світлі наших воїнів, у вчинках і серцях українців.
Наша національна свідомість з усіма її характерними суспільними, культурними й політичними проявами теж є ДНК. Наші вчинки мають бути кодом нації.
Можна сказати про любов до Батьківщини, сказати красномовно й гучно, а можна зробити... Свій внесок. На своїй лінії фронту. Тільки діями людина показує істинне обличчя та наміри.
Служба в армії, волонтерство, фінансова допомога армії, ментальна допомога постраждалим від війни, будь-який вид підтримки на якому знаєтесь – це нескінченний ланцюжок вчинків небайдужих людей у великому механізмі – державі, яку ми рухаємо вперед тільки діями. І навіть крихітний добрий вчинок кращий за найурочистіші слова.
Те, що ми стоїмо проти агресора-монстра під назвою росія, вже говорить про нашу консолідацію, тож відкиньмо упередження щодо мови й національності, відкиньмо ідею поділу на «менших» і «більших» українців за мовною й іншими ознаками. Бо ми можемо бути різні, але ми рівні члени одного суспільства.
Добрі вчинки – мова нашої душі!
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma