Порівняння нових образів, що приходять до нашого мозку ззовні зі старими образами, що зберігаються в нашій пам'яті, є важливою складовою мислення. Ми закликаємо себе й інших мислити логічно, а насправді здебільшого просто порівнюємо щось нове зі збереженим в глибинах пам'яті старим. Висновки, що отримані таким шляхом, видаються нам переконливішими, від тих, що є результатом ланцюжків логічних висновків. От наприклад, слухаючи, як президент Зеленський настійливо доводить, що він не лох, що він президент вже стільки то днів, що йому 42 роки й тому подібне (іронічний вірш "Лох чи не лох"), згадав я сусіда на прізвище Равлик з далекого-далекого минулого.
Жив у нашому загальному дворі один маленький хирлявий чоловічок. Алкоголік. Тверезим Равлик був непомітним і тихим; але тверезим він бував не часто, а п'яним був дуже неспокійний і нав'язливий. Він бігав вулицею й подвір'ям і кричав зажди одне й те саме: "Равлік – чєловєк!". Очевидно, він мав щодо цього серйозні сумніви, бо не обмежився тільки людьми, але спробував довести це навіть вівчарці Альфі. Що з того вийшло, можете прочитати в оповіданні "Є таки справедливість у світі".
Так от, згадав я Равлика і, опускаючи ланцюг тісно пов'язаних силогізмів, одразу зрозумів: як Равлик був невпевнений, що він "чєловєк", так і Зеленський невпевнений, що він президент, а тому й доводить це всім навколишнім без упину.
Чи знайде він свою Альфу і що з того вийде, побачимо.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma