Еддична батьківщина асів – Лівобережжя Сіверського Дінця.
Частина 2
Пригоди Тора в степах України
Одного конунга в Трої звали Мунон чи Меннон. Він був одружений з дочкою верховного конунга Пріама, її звали Троан. У них був син на ім'я Трор, ми називаємо його Тором. Він виховувався у Фракії у герцога на ім'я Лорікус. Коли йому минуло десять зим, він став носити зброю свого батька. Він вирізнявся серед інших людей красою, як слонова кістка, врізана в дуб. Волосся в нього було гарніше за золото. Дванадцяти зим від народження він був уже в повній силі. У той час він піднімав із землі разом десять ведмежих шкур, і він убив Лорікуса герцога, свого вихователя, і дружину його Лору, або Глору, і заволодів їх державою Фракією. Ми називаємо його державу Трудхейм. Потім він багато мандрував, об'їздив півсвіту і один переміг усіх берсерків, усіх велетнів, найбільшого дракона та багато звірів. «Коло Земне», Сноррі Стурлусон Для початку визначимося – де була СПРАВЖНЯ, а не шліманівська, Троя. Виходячи з арійської теорії і ґрунтуючись на даних археології, стверджуватимемо, що споконвічно арійські землі, Серце Аріани – це Степ Північного Причорномор'я. Цих самих «Трой» було багато. Одну з них, дуже давню, ми й зараз маємо в Україні, від якої й походить назва археологічної культури (неарійської) – Трипілля. З Троєю Шлімана теж усе зрозуміло - там жили етРУСки. Вірніше – предки етрусків за свідченнями античних авторів. Тобто – родичі русів (ареал яких знаходився якраз у Північному Причорномор'ї, включно з Таманським півостровом із містом Таматарха (Тмутаракань, основний центр – землі сіверян). Як згадувалося, Сіверський Донець називався раніше Великим Доном. Тому що він протікав землями русів-сіверян (не плутати русів з кацапами!). В латинській кальці це звучить просто і звично – «нордмани» чи «нормани». Але поки що справа не в нордманах (норманах), а в Трої і троянцях. «…(Вище гирла Істра) лежить острів, який нині називають Ахіловим островом, а інші Ахіловим побіжжям, інші ж називають його за кольором - БІЛИМ (ЛЕВКА - І. Б.) островом. Розповідають, що цей острів створила для свого сина Фетіда і що на ньому жив Ахілес. На острові є храм, споруджений на честь Ахілеса та його фігурну подобу давньої роботи. На цьому острові люди не живуть». Аріан Флавій, «Об'їзд Понта Евксинського» (ІІ ст. до н.е.). Над Ахіллом, якому поклоняються на Білому острові Сама богиня Фетіда: нащадка Пелея, Ахілла, Понтійський цей острів святий у своєму лоні береже. Арістотель, «Пеплос» Острів Білий, він же - Левка, зараз називають Зміїним. Руїни храму Ахіла стояли на ньому аж по сорокові роки ХІХ століття н.е., поки московські дикуни - окупанти не пустили ці руїни на каміння для будівництва маяка. Подібне тоді робилося всюди, де тільки ступав брудний чобіт «російського солдата». Так само було знищено пам'ятники Криму та Північного Причорномор'я. А після цього московські історики в один голос називають кримських татар дикими, нецивілізованими варварами! Так при татарах все існувало, ніхто ті руїни не чіпав кілька сотень років! Навіть готи проживали в Криму доти, доки Катерина II не розселила їх по імперії – адже своїм існуванням ці кримські готи начисто спростовували вигадану німцями «норманську теорію» походження держави Русь. Ще одне свідчення як на користь українського походження ахейців, так і українського розташування справжньої Трої: у ІV столітті до н. Аміан Марцелін називав Ахіловим побіжжям сучасну Тендрівську косу, де тоді жив народ СІНДІВ. А, як відомо з першоджерел, Ахіл дуже любив побігати як у себе вдома, так і десь біля Трої (Ольвії). Щодо походження Ахіла коротко можна сказати: походив він від царя Пелея (Пелазга, тобто триполійця) та жриці-богині Фетіди (ймовірно – арійки, тому що ар'я для підкорених ними народів були богорівними). Достовірно, що Фетіда насильно утримувалась триполійськими брахманами на о. Левка (Білому, Зміїному) щоби отримати від неї «законних» (арійських) спадкоємців для продовження триполійського царського роду Пелея. Острів Зміїний і по сьогодні дуже незручний для швартування, тим більше - для більш-менш тривалої стоянки кораблів. Вода на ньому привізна, а в давнину місцеві збирали дощову воду у видовбані у скелі резервуари. Отже, бажаючих відвідати цей острів було мало. А ось як місце ув'язнення, він відповідає всім вимогам. Хто там шукатиме арійську жінку, хоча б і царського (а може – ТИМ БІЛЬШЕ, ЦАРСЬКОГО!) роду? На користь того ж факту зауважу, що Ахіл сьома, але єдина ЖИВА дитина Фетіди від Пелея. Попередніх шістьох Фетіда повбивала. Для сучасного, надмірно загуманізованого лівацькими ідеями громадянина, цей факт буде огидним і незрозумілим, але для звичайного ар'я (або арієзованого триполійця) все було просто: АРІЙСЬКА жінка не мала права народжувати дитину від НЕАР'Я. Тобто, вбиваючи байстрюків (бо ці діти від неар'я були набагато гіршими, ніж просто «незаконні», згідно з арійськими поняттями), Фетіда спокутувала свій мимовільний гріх. Але Пелею таки вдалося вирвати з її люблячих материнських рук Ахіла, який тільки завдяки цьому й залишився живим. З цієї причини Ахіл жодного разу не посмакував материнського молока. Втім, це пішло йому на користь. І не треба розповідати байки про «ахілову п'яту» та ніжне материнське кохання Фетіди – швидше за все, її якраз і впіймали на спробі знищити немовля під виглядом купання. У якійсь страшній отруті. Взагалі-то історія про Ахілла – лише ліричний науково-популярний відступ від порушеної теми. Повернемося до Тора та його упряжних цапів.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma