«Чи можна тут нівелювати твердження Паскуаля Йордана, в якому він пропагує життя навколо важливого центра?... як показує історія, ліквідація особи чи навіть «мозкового центру», не вирішує проблему остаточно, а тільки відтерміновує її… бо життя – це явище квантового рівня» (Ервін Шредінгер «Що таке життя?»)
Перше, що ви маєте зробити, ступивши на землю України – це сісти і подумати. Добре подумати над першим вашим кроком: чи варто ризикувати життям заради так званої "роботи"? Якщо ви собі не ворог, а обставини (іпотека, теща, дружина, діти) змушують іти далі, тоді вивчіть запропоновану інструкцію. І не просто вивчіть, а вкореніть її у свою свідомість.
І починайте з того, що ви маєте забути все, чому вас вчили інструктори у школі по виживанню. Тим більше, якщо вашим інструктором був доктор всіх наук Ківа. Викореніть із своєї голови поширене в Росії правило – "Лоха не "кинуть" – себя не уважать". Після 24.02.22 ви вже зрозуміли, хто саме є лохом.
Найперше, ви повинні пам’ятати, що в Україні злодійство і брехунство є найтяжчим гріхом. Якщо вам пощастить і ви виживете у перші ж дні свого перебування на цій таємничій землі, то обов’язково зверніться до компетентного генетика, аби точно з'ясувати, що таке генетичний код і що таке сплячі гени.
Справа в тому, що просте, на перший погляд, правило "Жити, як людина" стало своєрідним генетичним кодом, бо воно вкарбовувалося у свідомість українців впродовж тисячоліть. Аби зрозуміти, що це не порожні слова, вам доведеться заглянути в найближчу бібліотеку і уважно перечитати "Одісею" Гомера. Там чорним по білому написано, що "кімерійці найчесніші з усіх народів Ойкумени".
А кімерійці і є далекими пращурами українців. Аби упевнитись у несподіваному для вас відкритті, обов’язково загляньте у бібліотеку Вернадського і детально вивчіть розділ "Стародавня історія України" в першому томі академічного видання "История УССР". Ця дуже цікава книженція написана російською мовою московськими істориками саме для російських ДРГ. Тобто, для вас.
Кажете, що Ківа не познайомив вас з цим необхідним для вас підручником? Може він і сам забув почитати, або щось відволікло його увагу. Але то таке.
Йдемо далі. Бо після засвоєння усього масиву необхідної інформації у вас може виникнути питання, що серед українців також є злодії і брехуни…
Так. Є. Серед українців досить злодіїв, брехунів, зрадників, колаборантів. Бо правило не без винятків. Зрештою, така ситуація спостерігалася впродовж тисячоліть. Бо з саме глибин тисячоліть до наших днів дожив термін "виродки". Тобто, люди з виродженим, або чимось покаліченим, генетичним кодом. Всю глибину смислу цього терміну ви можете усвідомити для себе повною мірою темної ночі, в темному лісі, злодійкувато перебігаючи від дерева до дерева, з думкою: "Для чого я тут? Тільки для того, аби вбивати незнайомих і незрозумілих мені людей?".
Отже, ви з’ясували в загальних рисах відмінність у свідомості між вами і аборигенами України. Ця різниця криється у відмінностях розвитку культур, у зовнішньому впливові на розвиток впродовж тисячоліть. А зовнішній вплив визначається прямими контактами, під час яких приймається чи передається якийсь досвід. Проаналізуйте систему контактів з іншими культурами (і ступеню розвитку цих культур) пращурів українців і ваших.
Простий приклад, навіть російські історики (ну ви ж читали про це в бібліотеці Вернадського) наводять факт тривалого контакту кімерійців з древніми культурами Іберії та Урарту. Це тільки один із сотень прикладів.
Зрештою, вам потрібно просто усвідомити дуже просту істину – перестати соромитися своїх батьків, тобто, культури своїх пращурів. Якою б вона не була. І тоді вони допоможуть вам. Як наші пращури сьогодні допомагають нам. І через генетику також. Ваші пращури допоможуть вам не воювати з Україною і бикувати та брехати перед усім світом, а бути справжніми, цивілізованими людьми.
Так, все залежить від ваших пращурів. І це питання відноситься вже в царину квантової біології. Зрештою, ви можете навіть у тихій глибині лісу загуглити дуже цікаву книжку (російською) "Жизнь на грани" і зробити перший крок до пізнання таємниці життя… Правда, після цього кроку вам стане не по собі від вже баченого вами дома – освячення "Сатани" людьми в ризах. Людьми, які, за покликанням, повинні служити вічному…
Ну ось ви вибралися з лісу, збігали до генетика, посиділи в бібліотеці і опинилися на роздоріжжі – куди йти далі?
Моя вам порада: обминайте сала і маленькі містечка десятою дорогою. Поясню чому.
Справа в тому, що ваші хвацькі вояки залишили після себе не тільки купи стрілецької зброї з тонами набоїв, але й дуже багато всілякої військової техніки. І ось у селі ви не можете бути впевненим, що в хліві у господаря стоїть корова, а не, як мінімум, "Рапіра". Придивившись уважніше, ви можете побачити у віконечку на горищі важкий крупнокаліберний кулемет з комплектом для безперервного бою на три роки, як мінімум… Отож, в селі вам не допоможе навіть правильно вимовлене слово "паляниця" і вам ще дуже пощастить, якщо вас одразу ж здадуть поліції.
Схожа ситуація і в невеликих містечках, де всі знають одне одного. Де кожен знає, що саме думає його сусід. Так, там є досить людей, які все своє життя ніяк не можуть визначитися. Але… Бачите, Ківа може й запевнив вас, що ось така людина є повністю "своєю", однак, ця людина, побачивши вас, може в одну мить таки й визначитися. І вам ще пощастить, якщо поряд буде поліція.
Одним словом – в українське село чи невеличке містечко вам краще їхати у супроводі української поліції. Просто скажіть хлопцям, що ви російський диверсант і що вам конче треба… І наші хлопці з радістю допоможуть вам.
Інша справа – велике українське місто. Але! Тут вам всерівно потрібно бути дуже уважним і обачним. Ви повинні пам’ятати, що городяни пережили всі жахи війни і вийшли з них зовсім іншими людьми (так, пережили поправки в генетичному коді). Вони можуть спокійно розмовляти з вами, киваючи у знак згоди головою, навіть мило посміхатися, але водночас вони вивчають вас. А розкусивши, міркують, що саме з вас можна зробити і коли…
Отож, будьте обачними і чемними. Не вживайте матюків, не залишайте в супермаркетах в кошиках для продуктів чи у візках сміття і одноразових пальчаток, не дихайте на людей перегаром. Одним словом – будьте джентльменом.
А коли побачите людину, яка матюкається, хамить і розкидає навколо сміття, то тихо підійдіть до нього і скажіть: «Російський брате, ми з тобою не за порєбриком, а в Україні».
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma