Історія та становлення українського кіно

Щорічно в другу суботу вересня відзначають День українського кіно. 12 січня 1996 року другий Президент України Леонід Кучма підписав Указ  “Про день українського кіно”, який наказував відзначати цю дату. Ясна річ, що це було неабияк важливо, щоб підтримати ініціативу працівників кінематографії України, надавши “Дню українського кіно” статус офіційного державного професійного свята. Насправді, становлення українського кіно почалося ще задовго до 1996 року і має досить цікаві історичні сторінки.

Мало хто із нас знає, але історія українського кіно зароджена від перших зйомок харківського фотографа Альфреда Федецького 30 вересня 1896 року у Харкові. Тоді, відома на той час, газета “Южний край” повідомляла, що він зняв “на кінематографічну плівку перенесення ікони Озерянської Божої Матері по вул. Катиринославській протягом 1,5 хвилини”. В історії вважається, що це була перша кінозйомка у Російській імперії загалом.

Із 1902 року поступово в українських містах відкриваються кінотеатри, хоча  і спочатку відвідування їх вважалося розвагами для нижчих верств населення. З часом кіно окультурювалося і почали враховуватися запити мистецької еліти, заможних людей, навіть, інтелектуалів.

Далеко не одразу на екранах вітчизняного кіноринку заявилося “життя звичайних українців”.  До зародження і екранізації популярних п’єс пройшло чимало часу, ними були: “Наталка Полтавка”, “Наймичка”, “Сватання на вечорницях”. З 1911 року почалися створюватися вже і фільми, які присвячувалися історії України “Запорозька Січ”, “Тарас Бульба”, “Богдан Хмельницький”, “Облога Запорожжя”, “Мазепа”.

Якщо ми говоримо про перші спроби вже витворити український кінематограф,  - це період перебування при владі Павла Скоропадського. У серпні 1918 року він видав наказ про українізацію кіно, а також було створено компанію “Українфільм”. Керівниками компанії були сестри Старицькі, Олександр Олесь та інші українські діячі. А вже в 1920-ті роки починається творення українського кіно. Активно будуються кінофабрики, створюється розгалужена система кінотеатрів, кіноустанов. У 1926 році Рада Народних комісарів України почала будівництво кінофабрики у Києві. Популярність і престижність українського кіно стрімко зросла. А для завоювання масового глядача опановували традиційні жанри: комедію, мелодраму, пригодницький фільм, детектив. В українському кіно відбувалося створення мови близької і зрозумілої для мас. Формувалася поетика і стилістика українського кіно. У 1920-х роках Олександр Довженко вважався новітнім титаном національного Ренесансу. Кінець 1920-х років дав чималу кількість високохудожніх робіт. Українське тогочасне кіно відрізнялося від російського меншою агресивністю, ідеологічним наступом на глядацьку аудиторію, тверезістю своїх оцінок історичного моменту.

Неможливо забути і про те, що високий мистецький рівень фільмів Довженка, Вертова, Кавалерідзе, Туріна, Стабавого, Бориса Тягна дозволив українському кіно вибудувати “вікно у Європу”, діставши визнання і за межами Батьківщини.

Варто і пам’ятати про те, що від початку 1930-го року неодноразово були присутні спроби привласнення українського кіно. Для чого це робилося? Для послаблення його впливу на розвиток нації.

Далі буде….

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma