Презент, продаж чи віддали те, з чим не могли впоратися? Це питання,що стосується Криму, сьогодні як ніколи актуальне. З уст російських ЗМІ зараз часто можна почути "У нас, в Крыму,при упоминании об Украине - все крестятся, даже татары". Виникає питання: "Чому ми це ніколи не чули з вуст татар,які нібито так ненавидять українців?".
Зараз ми спробуємо в цьому розібратися, а для цього, в першу чергу, звернемося до історії, яку Росія вперто не бере до уваги під час планування своїх нових "набігів" на чужі території.
Хоча й передачу Криму від Росії до України 1954 року обидві сторони оповили багатьма міфами й вигадками. Проте факти - річ уперта.
Формальна точка відліку - 25 січня 1954 року. Того дня в Москві зібралася президія ЦК КПРС (так у ті часи називалося політбюро). На засіданні затвердили проект указу, який незабаром мала видати президія Верховної Ради СРСР. Назва: "Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР". Мотивація передачі півострова не містила жодної згадки про "подарунок" Україні до 300-ліття Переяславської ради або про зміцнення у такий спосіб дружби України та Росії (всі ці міфи вигадали пізніше).
Йшлося про цілком прагматичні речі: "Враховуючи територіальне тяжіння Кримської області до Української РСР, спільність економіки й тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю та Українською РСР". Чітко і ясно. Хоча у Росії завжди прагматизм зашкалює... Пізніше виникає популярний дотепер міф - "Хрущов передав! Або його анекдотична версія: "От узяв і за пиятикою віддав Крим!". Знову не в попад.
А ось версія ,що передача Криму до складу України можна розглядати як першу спробу виправити помилки Сталіна, який помер в березні 1953 року, РФ не подобається.Адже Сталін 10 років тому - в 1944 році- депортував з півострова майже все місцеве населення. У травні - кримських татар, у червні - вірмен, греків, болгар, чехів. На спустошені землі скерував мешканців РРФСР.Сталінські колонізатори, які звикли до іншого клімату (приїхали здебільшого з Волги, північних областей РРФСР) та іншої культури землеробства, не змогли успішно господарювати. В Криму склалася катастрофічна ситуація, що вимагала негайного вирішення.
Натомість передати Крим під управління Україні та вирішити економічні питання її ресурсами - це вихід.Україна одержала 1954 року зруйнований Крим - світовою війною, депортаціями, безгосподарністю. Але перетворила його на "всесоюзну здравницю".
Головну проблему півострова - нестачу води - не могли вирішити ані Кримський ханат, ані Російська імперія, ані РРФСР. Це зробила Україна, збудувавши в 1961-1971 роках Північно-Кримський канал. Він постачав воду з Каховського водосховища.Це дозволило розвивати сільське господарство, закласти сади там, де раніше їх не було. Виникла нова галузь - промислове ставкове рибництво.
Коштом України збудовано житло, навчальні заклади, водосховища, порти, дитячі та спортивні табори, готелі, театри, автовокзали, пансіонати та лікувальні заклади. І після цього місцеве населення було вдячне, а зараз Росія історію переписала під себе й вирішила кинути "яблуко розбрату" місцевому населенню.
Хто ж такі ці кримські татари, "ненависники України"? Кримські татари— корінний народ України тюркського походження, що сформувався на Кримському півострові та у степовій Україні.
Вони пережили три окупації. Вперше — 1783 року, коли кримський ханат анексувала Російська імперія. Як наслідок — чимало кримських татар виїхали на територію Османської імперії наприкінці XVIII-початку XIX ст.
Вдруге кримські татари пережили депортацію 1944 року, яку влаштувала радянська влада. Тоді, протягом 18 травня та кількох наступних діб до Центральної Азії та деяких північно-східних регіонів Росії депортували понад 191 тис. осіб. За різними підрахунками, внаслідок депортації загинуло від третини до майже половини тогочасного кримськотатарського населення Криму.
Повернувшись додому після депортації на початку доби незалежності України, кримці змушені були знову залишити свої землі внаслідок анексії Криму Російською Федерацією у 2014 році. Не важко прослідкувати, за усіма гоніннями стояла в тому чи іншому вигляді Російська Федерація.
"Крим – це Україна». Цими словами речниця Державного департаменту США Гедер Науерт прокоментувала заяви президента Росії Путіна під час відвідин ним незаконно анексованого Криму про буцімто «приналежність» півострова до Росії.
6 років тому Росія провела нелегітимний, сфабрикований «референдум» в Україні у марній спробі легітимізувати буцімто анексію нею української території. Жителів Криму примусили голосувати під наглядом важкоозброєних російських військових. Заяви Росії про те, що українці буцімто зробили вільний вибір у цьому фальшивому «референдумі», завжди сприймались без довіри».Під час виборчого мітингу в Криму президент Росії Володимир Путін повторив неправдиві зазіхання Росії на українську територію, чим знову визнав, що уряд Росії зневажає міжнародне право та територіальну цілісність суверенних націй.
З огляду на коментарі Путіна, важливо привернути увагу до нелегітимності постановочного «референдуму», а також тої ціни, яку кримчанам довелося заплатити через уряд Росії. Протягом останніх 4-х років Росія веде кампанію примусу та насильства проти всіх, хто виступає проти спроби анексії.
Окупаційна влада піддала кримців (кримських татар), етнічних українців, проукраїнських активістів, членів громадянського суспільства та незалежних журналістів політично мотивованим переслідуванням та репресіям
За 6 років, що минули від анексії Криму Росією, економіка півострова, якщо оцінювати з точки зору офіційного Києва, пройшла шлях від вільної економічної зони на окупованій території до блокади, і від блокади до заборони на поставки товарів, яка, утім, не виключає наявності українських товарів, особливо харчів, у кримських магазинах.
Тим часом, уже понад рік кримчани, які ухвалюють дуже непросте для себе рішення виїхати з Криму, стали заручниками припинення торгівлі і змушені "з нуля" вирішувати проблеми з житлом та роботою, - не можуть взяти з собою навіть найпростіші побутові речі.
Незважаючи на те, що кримські татари не знали,а завдяки Росії й до сих пір не знають спокою, вони все ж зуміли зберегти свою мову, багату культуру і традиції. Переважна більшість кримських татар мають активну громадянську позицію, відстоюючи український Крим. Саме від них сьогодні найчастіше можна почути фразу: «Крим – це Україна!» Президент України Володимир Зеленський вірить, що настане день, коли Крим повернеться в Україну, кримські татари й українці, котрі прожили на півострові до 2014 року, - у свої оселі в Криму. А у нас в серцях горить надія на справедливість і те,що наші зусилля й віддані життя наших героїв за Батьківщину не марні!
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma