АВАНТЮРИЗМ
Ми дуже любимо подорожувати. І не просто тупо відвисати у вагонах чи автобусах, але щоб НАШІ мандрівки були ненудними. Значить, там щось має лоскотати НАМ нерви, інакше весь сенс подорожі випаровується, немов росинка на пелюстці хризантеми вересневим ранком. МИ любимо ризикувати. Дехто ризикує безоглядно, деякі – ретельно розрахувавши свої сили та можливості. Але всіх НАС поєднує одне – вроджений авантюризм.
Авантюризм для НАС, на відміну від пласкомирних, не має негативного понятійного навантаження. Для НАС це спосіб життя, тоді як пласкомирні вплутуються в авантюру лише заради власного збагачення, якщо таке їм здається швидким і вірним. Але, зустрівшись із перешкодами своєму шляху, пласкомирні губляться та ніяковіють. Тоді команда пласкомирних авантюристів, що здавалася щойно міцною і згуртованою, миттєво перетворюється на кубло шакалів, які намагаються зжерти один одного, їх інфантильний розум не може тверезо оцінити ситуацію і знайти з неї правильний, можливо єдино правильний вихід. Зате вони з великим задоволенням пожирають своїх слабших товаришів. Все це відбувається внаслідок вродженої пласкомирної хитрожопості та нездатності об'єднати зусилля в загрозливому для життя обстановці. В результаті гинуть якщо не всі, то багато хто. І гинуть безславно. Втім, слава пласкомирних турбує виключно як засіб добування грошей. Тому вони валом пхнуться туди, де можна прославитися без ризику для здоров'я та життя (див. вище). Для НАС авантюра - це розвага, і тим приємніше брати участь в ній, чим вона є небезпечнішою. Це зачаровує більше, ніж будь-яка азартна гра (до ігор МИ також ставимося з повагою). Природно, що авантюра має приносити якийсь прибуток, адже потім - якщо залишишся живим - треба буде жити деякий час до нової авантюри. Але головний чинник, що штовхає нас назустріч небезпекам, все ж таки не гроші, а цікавість і жага пізнання. МИ все хочемо бачити на власні очі, а не очима Сенкевича чи ще там якогось ведучого чергового «телеклубу мандрівників». Гріти сраку на дивані та під пиво спостерігати шлюбні звичаї аборигенів Калімантану – не для НАС. Тому що МИ самі хочемо взяти в цьому участь - хоча би в якості глядачів, відмахуючись від москітів, відкидаючи ногами різних повзучих гадів, продираючись до місця призначення крізь задушливі від вологи та спеки джунглі. Тому що МИ - це МИ, такі вже МИ є, і з цим нічого не можна вдіяти. Так МИ і не хочемо, тому що НАС це цілком влаштовує. Дуже часто НАШІ авантюри входять у суперечність із законодавством, але МИ не особливо захоплюємося криміналом – то доля пласкомирних. Згідно з нашими уявленнями, якщо порушувати закон, то за великим рахунком, тому серед НАС так багато професійних солдатів, піратів, терористів та борців із режимами. Інакше жити МИ просто не можемо – нам стає смертельно нудно там, де пласкомирний бачить завершення свого життєвого ідеалу. НАША ж мета, здебільшого, недосяжна у всій повноті, тому НАМ завжди є чого прагнути. І нехай багато хто з НАС гинуть на шляху до ідеалу, але це тільки підбадьорює живих, привносячи свіжий струмінь небезпеки в затхле життя серед пласкомирних. Дякую Вам, Предки, що МИ успадкували від Вас таку чудову ЛЮДСЬКУ якість, як АВАНТЮРИЗМ!Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma