СОВІСТЬ, ЯК ВИЗНАЧЕННЯ ІСТИННОЇ ЛЮДИНИ
Отже, тепер мова піде про совість - єдиний показник того, чи є конкретна особина людиною чи вона відноситься до гомінід (людиноподібних). Справді, вміння розмовляти, читати, рахувати, писати, виявляти розумну чи нерозумну діяльність - жодного відношення до людини, за великим рахунком, не мають. Світ кишить істотами, схожими на людину зовні, але людьми - як біологічний вид - такими, що не є. Справжньої, Істинної людини, від гомінід (МИ називаємо їх "пласкомирними") відрізняє наявність у ЛЮДИНИ совісті. Що таке "совість"?
МИ вважаємо, що совістю називається вміння аналізувати свої вчинки і, у разі помилок, намагатися виправити вчинене на шкоду таким самим, як і МИ. Знову ж таки, керуючись етикою ненасильницької жертовності, МИ намагаємося не завдавати шкоди і тим із пласкомирних, які не шкодять НАМ. Зрештою, де гарантія, що хтось, здається нам спочатку пласкомирним, не належить до нас? Вже заради цього треба дотримуватись правил поведінки в суспільстві. Навіть якщо все суспільство загалом МИ ні в гріш не ставимо.
У пласкомирних розуміння неправильності своїх вчинків немає. У результаті соціальної дресури пласкомирні можуть навіть визначати вид своєї діяльності як суспільно корисною або як суспільно шкідливою, проте бочини, ними скоєні, вони визнають лише зі страху покарання, але ніяк не рухаються щиросердним каяттям. Або ж покаяння у них обумовлено спробою угоди з тим, кого вони вважають своїм богом, марно сподіваючись підкупити божество показушною праведністю. Можна сказати, що каяття викликане в даному випадку страхом посмертного покарання - перебування в так званому "пеклі", серед вічних (!) мук, сморіду та скрегіту зубовного. Як випливає зі сказаного, показне розкаяння так само аморально, як і повне нехтування результатами своїх неправильних вчинків.Такі ось справи із совістю - вона або є, або її немає. Отже, одержуючи сумління одночасно з життям, ми ставимося до істинних; до людей; до вищих істот цього світу.
Слава НАМ!
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma