Enigma Enigma

BlackPR

2024-05-11 17:25:48 eye-2 4432   — comment 0

Лабіринти Локі (ч. 24)

РОЗУМ АБО ВОЛЯ

Осмислення себе як найважливішої частини суспільства, яке створене для тебе і яке вимагає від тебе лише одного (підтримувати чистоту ідеї) – усвідомлений акт розуму та волі. Без наявності розуму не зрозуміти сенсу Великої Ідеї, а відсутність Волі не дозволить жити повноцінним життям у суспільстві Нового Світу, коли єдиною перешкодою для НАС можуть бути лише віровідступники з колишніх НАС. Бо ті, хто не з НАМИ – той проти НАС. Так було і так є. Тому Розум припускає Волю. А Воля приведе НАС до перемоги Розуму. І тому необхідно проводити найретельнішу селекцію, відбраковуючи душевнодефектні істоти. Новий Світ жорстокий, він не простить НАМ слабкості - як це вже трапилося одного разу у Старому Світі, коли МИ були відсунуті нижчими істотами на задвірки життя. Один із філософів кінця ХХ століття – початку ХХІ, Інгвар Беркут, сказав у своїй знаменитій промові про історичну роль Істинних Людей у ​​боротьбі з демонічними мутантами - квазілюдьми:

- Вбивайте, вбивайте, вбивайте - ЗАРАДИ МИРУ НА ЗЕМЛІ!

Бо тільки МИ можемо принести світ на НАШУ Землю, що вистраждала під мерзенним ярмом пласкомирних. МИ були створені Творцем як господарі Землі, тому саме МИ і маємо бути господарями. І тому – жодних проявів хибного гуманізму. Гуманізм - це коли ворог знищується швидко та ефективно.

ОМ РОЗУМУ!

ОМ ВОЛІ!

ОМ НАМ!

 

ПИТАННЯ ЧЕСТИ

У пласкомирних честі нема. Вони роздають щедрою рукою – що називається, від пуза – маси клятв та обіцянок, але коли настає час виконання обіцяного, пласкомирні якось в'януть. Тому вони не вірять один одному на слово, вимагаючи письмових договорів. Але й при цьому пласкомирні «кидають» партнерів, тому що улюблене заняття пласкомирних полягає саме у «кидалові». «Кидалові» всіляких масштабів.

Особливим щастям для пласкомирних є можливість «кинути» НАС. Тут вони не гидують жодними заходами та способами. І НАС вони «кидають» навіть не стільки заради грошей, скільки для того, щоб бути поруч із НАМИ, бути оточеними НАШОЮ аурою, НАШИМ Небесним сяйвом. З них і виходять класичні херни та хернихи. Прикро, що МИ не завжди вчасно їх розпізнаємо. Але ще образливіше, коли розпізнаний херн (херніха) продовжує залишатися поруч із НАМИ, паразитуючи на нашій чистій Небесній енергії, тому що енергія пласкомирних перебуває у зародковому стані, і їм її катастрофічно не вистачає. Пласкомирні взагалі можуть жити лише тоді, коли крадуть. Не має значення - барахло, бабки, енергію... Їх пре сам процес, та й користь від процесу буває безперечна. Іноді, звичайно, зустрічаються «безкорисні» пласкомири, що «кидають» на халяву, тобто брешучі «просто так».

Не спокушайтеся - ця мразота паразитує на вашій довірі, бо інакше вони не можуть. Таким чином складаються питання честі у пласкомирних.

На відміну від істот нижчого порядку, ми дуже педантичні у справах честі, іноді навіть надто. Ми намагаємося не обіцяти того, чого не можемо виконати; МИ не ставимо в основу матеріальний достаток; МИ не складаємо казок про свої уявні подвиги, тому що МИ - Є, А НЕ ЗДАЄМОСЯ.

Отже, ЧЕСТЬ - ЦЕ ВМІННЯ БУТИ СОБОЮ СПРАВЖНІМ, ІСТИННОЮ ЛЮДИНОЮ.

Однак, як кажуть, і на стару буває проруха. Розглянемо наступний приклад:

- Ви знаєте, що у Вас є Ваша половина, яка знайшлася саме в цьому часі та в цьому просторі, яка, до всього іншого, Вас ще й любить. Однак Ви зациклилися на своєму черговому херні (хернихі) – як жлоб на краденій валізі без ручки (нести важко, а кинути шкода). Виходить найцікавіша картина: Ви можете годинами говорити про свою ненависть і презирство до плаского світу, парафінити прагнення пласкомирних, усвідомлювати двомірність свого настогидлого херна (хернихи), але... Ви його, херна (чи херниху) тобто, типу «жалієте», типу «любите». Ви здатні перенести колорадського жука через дорогу, щоб його машина не збила, але також Ви здатні смачно, з хрускотом і каблучним доворотом, розхренячити почуття люблячої Вас, ВАШОЇ ж половини. А справді, чого вже там - адже ми сильні, НАМ, типу того, що по хріну душевні страждання!

Сповзання в плаский світ є сплощення, це те, коли перестаєш бути самим собою, а починаєш здаватися - як здається любов'ю презирлива жалість до пласкомирної істоти, що знаходиться поруч (через яку Ви самі і занурюєтеся в його рідне середовище проживання). І де ж у такому випадку Ваша честь, де вона відпочиває?!!

ОМ ТАНУНАХ!

БЕЗ ЧЕСТІ ЧЕСТІ НЕ БУВАЄ!

ПЛАСКОМИРНІ - В ТОПКУ!

А ВЗАГАЛІ – ЛАЙНО ЦЯ КНИЖКА.

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma