ВИЖИВАННЯ - ІНСТИНКТ САМОЗБЕРЕЖЕННЯ
Цей ОСНОВНИЙ інстинкт поставлений НАМИ останнім, як він має бути у пласкомирних. Якщо сказати чесно, то у пласкомирних самозбереження розвинене краще, ніж у НАС. Воно й зрозуміло - адже ми діти Божі, на відміну від них, які ведуть своє походження, хто від шматка неякісної глини, хто від мавпи... Це вже в що вони самі вірять, їхні проблеми. Але саме тому вони так чіпляються за свої нікчемні життя - у них немає ЗНАННЯ. А порожня віра, що не має під собою чіткого Знання - є порожня, тріснута і щербата судина, в яку нічого корисного не наллєш, в яку можна тільки збирати продукти відходів життєдіяльності і так званих "розумових процесів" пласкомирних. Оскільки інстинкт самозбереження стоїть на останньому місці, то плоскомірні згадують про нього лише за хвилини крайньої небезпеки, коли та загрожує їм безпосередньо і коли виправити вже практично нічого не можна. До останнього моменту пласкомирні жеруть, гадять, злягаються і гризуться між собою, не звертаючи уваги на тривожні ознаки наближення біди. Втім, вони ж вважають себе господарями становища, володарями Землі та ближнього Космосу! Тому пласкомирні найчастіше виявляються захопленими зненацька не те що природними катаклізмами, але навіть елементарною «битовухою» - в яку МИ можемо вляпатися хіба що по п'яній лавочці, послабивши самоконтроль і контроль над навколишнім простором і часом. Інстинкт самозбереження пласкомирних має на увазі самозбереження лише їх самих, у винятковому випадку - невеликої їхньої групки, об'єднаної близькими зв'язками. Про щось більше вони майже ніколи не замислюються, хіба що найпросунутіші згадують періодично такі терміни, як "патріотизм", "народ", "нація", "героїчне минуле" тощо. Здебільше лише задля власного піару. Однак навіть героїчне минуле для одномірних найчастіше полягає у смакуванні поразок свого народу, ніж у оспівуванні перемог. Подивіться - хто ходить у героях у пласкомирних: блазні та комедіанти, бариги та ренегати, повії та сексуальні меншини (які при такому розкладі скоро стануть більшістю в суспільстві)... Хвалебні оди співають будь-кому, тільки не тим, хто їх гідний. І не кажіть, що ви цього не помічаєте… Зрада зведена до рангу національної гідності, а основним принципом інстинкту самозбереження пласкомирних залишається "моя хата з краю". І минулі тисячоліття так і не навчили пласкомирних, що крайні хати спалахують першими. Візьмемо, наприклад, військові дії. Багато зойків піднімається з приводу деяких міфічних "невинних жертв" війни. І дуже часто "невинними жертвами" виявляються здоровенні, здатні носити зброю та воювати проти ворога, лобуряки. Це вони безневинні?!! І тільки тому, що не стали боронити свою землю, свій народ від агресора?!! - PENIS GRANDIOSUS! Їхня вина, їхній злочин якраз і полягають у тому, що вони - "невинні". Тобто - пласкомирний інстинкт самозбереження не дозволив їм піти воювати (адже там можуть убити!), проте дозволив їм залишитися беззбройним проти озвірілих окупантів. Де логіка? Можливо, пласкомирні мають надію на уявний гуманізм переможця, можливо вони взагалі не замислюються про те, що з ними буде під чужим чоботом. В цілому ж логіка пласкомирних дуже вже нагадує ту, якою керуються, виганяючи з приміщення, зіпсувавшого повітря (самим залишаючись нюхати це бздо).З переляку, звичайно, навіть пласкомирні здатні здійснювати героїчні вчинки, але їх героїзм порівняємо хіба що з героїзмом загнаного в кут щура, що кидається на противника, що значно перевершує його силами. Але хоча би це вже похвально.
Зате де виявляється їхній інстинкт самозбереження, коли для досягнення якоїсь своєї особистої вигоди, дрібного гешефту, пласкомирні схрещуються з представниками інших порід, що часто вороже ставляться до їхньої власної?! Таким чином на світ з'являється величезна кількість всіляких метисів і мутантів, що несуть деструктивні гени чужої крові і чужий менталітет. Подібне руйнує націю, послаблює расу та знищує народ як такий. І нікому, крім НАС, немає справи до цього. Адже саме пласкомирні, пролізши свого часу на керівні посади давніх держав, скасували входження до стану суспільства осіб за здібностями, замінивши їх простим правом крові, дітям своїм ублюдочним зажадавши створити "гідні" умови. А те, що при цьому страждає раса – та їм глибоко похєр на те!!! Хрін з нею, з расою - аби даун-синуля або дебілка-дочка блищали у "вищому світлі". Ось зусилля таких і перекрили хід талановитим адміністраторам та вмілим воїнам угору. Тому зараз пласкомирні і вибирають собі в правителі таких же пласкомирних, як і вони самі - через те, що ті так само порскають і мають ті ж інтереси, що і електорат, який їх обрав. Збочений інстинкт самозбереження пласкомирних виробив масу захисних комплексів, найважливішим з яких є те, що вони називають "демократією". Насправді тут має місце найганебніша підміна понять. Справжня демократія - це коли гідні члени суспільства, зацікавлені у його розвитку та збереженні традицій та законності, обирають зі СВОГО середовища найдостойніших. Принаймні так було доти, поки місце в суспільстві не діставалося у спадок. Як тільки право голосу отримав плебс (тодішні пласкомирні), як демократія впала і її місце зайняла охлократія. Тобто влада народу була замінена на владу натовпу. Саме таку форму правління ми зараз маємо. Блазні, крадії, бариги та політповії всіх мастей - це сучасні представники влади, що діє від імені народу.Якого народу?
А що тоді інстинкт самозбереження для НАС? дуже просто. Ми найменше піклуємося про себе, ставлячи вище особисті інтереси інтереси здорового суспільства, нації, раси. - Ми боремося за встановлення гармонії у світі і за людську гідність. НАС неможливо спокусити ані "садком вишневим", ані крутим баблом, ані гарненькими істотами протилежної статі. НАМ по барабану пласкомирні радості життя, хоча комфорт ми любимо і цінуємо. І ось за ці якості, такі відмінні від ідеалів і пожадань пласкомирних, пласкомирні НАС і ненавидять. Тому НАС і винищують за першої можливості. Тому НАМ і не дають пробитися на наші законні місця – на чолі суспільства. Адже тоді пласкомирним не було б поряд із нами місця. Вище своїх свиней вони не піднялися б.Незважаючи на найжорстокіший пресинг з боку пласкомирних, ми не сумуємо. Ми знаємо, що навіть якщо ми й не залишимо на землі потомства, що несе в собі наш менталітет, то через деякий час ми знову відродимося і продовжимо діяти в ім'я народу і раси, в ім'я Батька Небесного і Матері Землі.
Ось що таке головний інстинкт для НАС.
Ферштеєн?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma