ПЕРЕДМОВА ВІД АВТОРА
Як усім, начебто відомо, скандинавський бог Локі був Великим Ошуканцем. Принаймні нас у цьому старанно переконували. Однак - при найближчому розгляді - особистість Локі стає настільки зрозумілою і близькою істинно арійському світосприйняттю, що починаєш усвідомлювати справжню трагічність образу Локі, зашифровану в стародавніх посланнях і зовсім незрозумілу попсою, що мала місце ще задовго до початку юдохристиянського літочислення. Насправді ж Локі був просто веселим приколістом, жарти якого чомусь не подобалися решті богів, за що вони, боги, і затиранили Локі, сховавши його в катівню. Ну, а нам піднесли версію для лохів: на кшталт, піпл прохає, хавав же і не таке! Давно настав час відновити справедливість, у тому числі і по відношенню до опального Локі, винного тільки в тому, що він був не такий, як усі. Так, наприклад, під «лабіринтами Локі» пропонується розуміти абсолютний обман почуттів та відчуттів, доведений до абсурду. Ми ж пропонуємо поглянути на це з іншого боку - не з точки зору пласкомирної істоти, яка може лише автоматично довдонити вдовбані йому талмудичні істини (неважливо навіть, якого віросповідання дотримується дана пласкомирна істота) і свято сповідує наївну всеподібність («бути як усі», «не виділятися з суспільства» і т.д.) - ні, МИ подивимося на проблему Зверху. Тобто - з двох вимірів плоскомирного сприйняття МИ піднесемо вас у третє, звідки чудово видно те, що заникне в траві (або, якщо завгодно - у листі) від плоскомирної порожньої пустоголової попси, якій не дано піднятися над власними комплексами своєї ж неповноцінності, що закликає їх бути стадом, рабами стадних помилок, об'єктами агресій та суб'єктами прогресуючого отуплення. Насправді ж, Лабіринти Локі – це наше життя; така, як вона є взагалі, з усіма її несподіваними поворотами, спусками, підйомами - іноді навіть здається, що весь світ перевернуть нагору ногами, і - найчастіше - саме так воно і є. Це - саме те, чого бояться ті самі плоскомирні, яким затишненько у своєму затхлому убогому світку, де вони вже все наперед розрахували - коли вчитися, коли одружуватися, коли наплодити таких самих плоскомирних ублюдків - і так далі, округ та навколо. Щоправда, Життя часто підносить їм уроки непередбачуваності. Але, мабуть, таке сприйняття зберігає незрілу психіку пласкомирних від потрясінь непласкомирності навколишнього простору, хоча як падіння на рівень нижче, так і піднесення на рівень вище, пласкомирні сприймають:
- Як підступи деяких шкідливих сил;
- Як втручання в їхнє існування якихось доброзичливо налаштованих вищих сутностей.
Для пласкомирних лише різко змінюється навколишня обстановка, що вони сприймають як чудове втручання потойбічних сил. Але ми знаємо - що саме трапилося! Адже МИ дивимося з боку, і плоскомірним не зрозуміти НАШИХ поглядів - як би не прагнули МИ ці погляди пласкомирним донести, нехай навіть і в найдоступнішій, найпримітивнішій, розрахованій на зябернодихаючих амфібій, формі. Швидше океанська вода спалахне всепоглинаючим полум'ям Рагнарьоку, ніж пласкомирний відмовиться від своїх вузькочолих «понять». Він може все життя ходити вздовж кола, будучи в непохитній впевненості, що йде вздовж абсолютно прямої стіни. Навіть пейзажі, що повторюються, і ситуйовини жодним чином не зможуть похитнути цієї твердочоло-тупорилої переконаністі. Тому для пласкомирних ті, хто може піднятися над їхнім світом (тобто – МИ) – «не від цього світу». У всі століття НАС вважали то дурнями, то геніями; то святими, то породженнями ворога «роду людського» - все залежало тільки від Його Величності Випадку. Саме МИ здавалися пласкомирним «духовними жебраками» - адже пласкомирні фізично не здатні уявити тих перспектив, які відкриваються перед НАМИ! Але, за законом Природи - МИ потрібні пласкомирним для їхнього блага. І тому були придумані деякі формули, хоч якось, але які захищають НАС від люті пласкомирних: «Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне». Погляньте на цю формулу збоку - адже те, що МИ перебуваємо в невідомому пласкомирному вимірі, можемо жити в іншому, не доступному їхньому розумінню світі, і є НАШЕ Царство Небесне, про яке пласкомирні тільки несміливо мріють і сподіваються опинитися ТАМ тільки після смерті!!! Але МИ ТАМ ВЖЕ ЖИВЕМО!!! Звідси й виникає ненависть пласкомирних (чи їхнє благоговіння) стосовно НАС. Адже НАМ досяжне недосяжне. І, називаючи НАС «духовними жебраками», вони ніби підносять себе - через НАШЕ, як їм здається, приниження. Що ж, цілком гідна пласкомирна примочка! Лабіринт, як такий - символічний шлях мандрівки душі до центру утробного підземного світу з наступним виходом до відродження. Природно, що лабіринт має безліч глухих відгалужень, що ускладнюють його проходження, роблять досягнення духовного відродження долею гідних, а не кожного. Тому і здається, що над проходженням лабіринту життя людиною панують невідомі сили. Якщо, звичайно, міркувати про це, не маючи нагоди піднятися НАД лабіринтом. Якщо бути ПЛАСКОМИРНИМ. Отже, НАША Книга названа «Лабіринти Локі» невипадково - у ній МИ розглянемо безліч понять, зведених пласкомирними в ранг культів зі свого, іншопростірного, погляду. Там, де пласкомирне, немов сліпе цуценя, тицяється в тупикові відгалуження, витрачає на це масу часу і сил, а потім плачеться на свою «нещасну долю», МИ розбираємо заплутаний малюнок ходів зверху, звідкіля бачимо всю картину цілком. Говорячи словами пласкомирних - МИ відобразимо погляд на деякі проблеми безпосередньо з Царства Небесного. Адже Царство Небесне, згідно з навіть убогою логікою пласкомирних – НАШІ володіння. Бо МИ завжди перебуваємо у Валхаллі. ОМ Предкам!
Каїн Берсак, доктор витончених мистецтв та ненормативної лексики, професор Академії Наук Островів Блаженних
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma