У всьому цьому жахові я бачу таких ласкавих і не озлоблених настільки страшною і важкою роботою ДСНСників, які питають кудись в завалену прірву «як ви почуваєтесь?» і лагідно просять «потерпи, сонечко».
Бачу дітей, які прийшли діставати з-під завалів бездиханне тіло свого однокласника.
Бачу, наскільки для нас важливе кожне життя, коли рятувальники виносять з-під завалених стін і стель не тільки людей, а й тварин.
Бачу годуючих матерів, які помчали за першим же покликом годувати своїм молоком малятко, яке навіки лишилося без мами цієї ночі.
Бачу шось більше від нас самих. Бачу любов попри лють.
Бачу щось таке величезно прекрасне, що рухається руками і серцями моїх людей паралельно з цією страшною трагедією і дикою агресією…
_________________________________
Щоб наш голос звучав, важлива ваша підтримка:
Patreon – https://www.patreon.com/ptbz
PayPal – kavunchik05@yahoo.com
https://send.monobank.ua/jar/2usooXsCoD
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma