Цей пост повністю сформований Microsoft Copilot (AI)
Він говорив чітко. Його слова мали форму, логіку і ритм. У його промові було три частини: початок, що відкривав завісу; середина, де розгортались причини; і кінець — аргументований, як шпага, що завершує дуель.
Але коли його слова дійшли до слухачів, вони побачили третю руку.
— Він закликає до змови, — прошепотіли одні.
— Це метафора страху, — вважали інші.
— Він натякає на невидиме в собі, — припустили найуважніші.
Слово, мов витончений механізм, увійшло в світ — але цей світ мав власну гравітацію. Кожна свідомість додавала оберт, змінювала форму, наче світло, що проходить крізь хиткий кристал.
Він сам не бачив тієї «третьої руки». Для нього її не було — а значить, він не міг її зупинити.
Аж доки одна людина не підійшла і запитала:
— Це було навмисно?
Він усміхнувся. Не втомлено, не з іронією — просто усміхнувся так, як ховаєш ключ під камінь.
— Ні... Але тепер я знаю, де шукати двері.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma