21 серпня 2019 року мною була написана стаття: «Принципи НАТО і система морально-психологічного забезпечення армії. До чого це?!» Причиною її появи було прагнення деяких політичних особин зруйнувати структуру, відповідальну в армії за бойовий дух.
Відомо, що періоди історії мають циклічність та своїх «героїв». І вони повторюються сьогодні, під час активної фази війни за існування української політичної нації. Однак криваві наслідки потуг невігласів, які хочуть бути реформаторами (а насправді є агентами активних заходів ворога) не забаряться. І про них суспільство має бути попередженим.
Вважаю, що ЗСУ зараз мають три головні опори: людей, їх бойовий дух і зброю. Якщо підірвати хоча б одну з них – буде поразка. Далі про дві з цих опор, які намагаються зруйнувати або послабити. Можливо дійде черга й до руйнації третьої. Чи вже дійшла. Судіть самі.
З липня 2023 року у Збройних Силах України (далі – ЗС) розпочались цілеспрямовані, необґрунтовані науково і не підтверджені практичним досвідом активні заходи з розпорошення (або ліквідації) функцій організаційної структури, головним результатом діяльності якої є сформованість, підтримка та відновлення бойового духу військ (сил), а саме – структури морально-психологічного забезпечення (далі – МПЗ).
Серед переваг функціонування сучасної системи МПЗ ЗС України можна відзначити її гнучкість та адаптивність до викликів війни. Жодна європейська країна з часів Другої світової війни не стикалась з викликами, що несе повномасштабна, конвенційна війна.
Передумовами розпорошення (ліквідації) функцій є:
деструктивна діяльність посадових осіб Центрального науково-дослідного інституту ЗС України (далі – ЦНДІ), групи радників (консультантів) апарату помічників Головнокомандувача ЗС України (далі – ідеологи розпорошення (ліквідації) у введенні в оману керівництва ЗС України щодо дійсного стану і результативності функціонування системи МПЗ під час відбиття широкомасштабного вторгнення росії в Україну.
Групою осіб (консультантів та політиків) використані такі маніпулятивні підходи (методи):
не вивчено бойовий досвід МПЗ ЗС України;
не проведено SWOT-аналіз системи управління та підготовки фахівців;
відсутня експертна оцінка функціонування організаційної структури;
не організовано дослідження практичної роботи фахівців МПЗ у військах (силах) та вивчення думки командувачів (командирів) оперативного та тактичного рівня управління тощо.
Натомість військовими науковцями ЦНДІ безпідставно (на основі лише суб’єктивних суджень) був зроблений ганебний, неправдивий висновок, що система МПЗ ЗС України виявилася неспроможною реалізувати основну мету свого функціонування – підтримання особового складу у психологічній стійкості до успішного виконання завдань за призначенням.
При цьому, згідно з вимогами нормативних документів, основною метою МПЗ є:
формування, підтримання та відновлення морально-психологічного стану (далі - МПС), необхідного для успішного виконання завдань за призначенням, що підтверджує псевдонауковість, непрофесіоналізм, суб’єктивізм та упередженість ідеологів розпорошення (ліквідації).
Штучно, шляхом адміністративного впливу, фрагментуються функції та завдання МПЗ, які під тиском намагаються передатися іншим організаційним структурним підрозділам штабів (J-структури), яким ці функції не властиві згідно з програмами та стандартами НАТО.
Наприклад, функції «соціальний супровід» – до структур персоналу (J1), «національно-патріотичне виховання» та «культурологічне забезпечення» особового складу – у політичний виконавчий орган – Міністерство оборони України тощо. Крім того, відбувається руйнація функціональної вертикалі сил і засобів психологічної служби ЗС передачею функції «формування психологічної готовності» до організаційних структур підготовки (J7).
Можлива мета дій ідеологів розпорошення (ліквідації) функцій МПЗ:
руйнування МПЗ як виду забезпечення ЗС України;
скорочення (демотивація і знищення) військових фахівців МПЗ;
«розмивання» меж відповідальності за результати процесів морально-психологічного впливу на свідомість особового складу, активне призупинення формування і розвитку національної ідентичності (одного з основних чинників успішного відбиття широкомасштабного вторгнення РФ в лютому-березні 2022 року);
намагання перекласти всю вину за негаразди (невдачі) об’єктивного і суб’єктивного характеру в діяльності ЗС України на структури МПЗ, як на крайніх. Озвучуються прямі звинувачення офіцерів структур МПЗ, що саме вони винні за покидання позицій особовим складом, самовільні залишення частин, аморальну поведінку токсичних посадових осіб і корупцію тощо. При цьому реальні чинники негативного впливу на бойовий дух особового складу навмисне залишаються поза увагою ідеологів руйнації (ліквідації), як і визначення конкретних завдань з їх нейтралізації чи попередження.
Негативними чинниками, які впливають на морально-психологічний стан особового складу і є поза компетенціями структур МПЗ є такі:
недостатня укомплектованість підрозділів особовим складом;
неналежний рівень матеріально-технічного забезпечення;
періодична нестача озброєння, військової техніки та боєприпасів;
фізична, моральна та психологічна виснаженість особового складу внаслідок довготривалого безперервного ведення бойових дій;
виконання офіцерами структур МПЗ функцій, що відривають від безпосередньої роботи з особовим складом відповідно до визначеної мети (проведення службових розслідувань (робота з паперами); «поліцейський» контроль дотримання правопорядку та дисципліни; оформлення документів що стосуються діяльності структур персоналу, наприклад: для учасників бойових дій; виконання завдань цивільно-військового співробітництва; проведення бойового інформування підлеглих замість командного складу тощо);
конфліктні ситуації між деякими командирами та особовим складом, головними причинами яких є токсична поведінка і некомпетентність перших у внутрішніх комунікаціях, а також присутніми ознаками корупції;
відсутність адекватної у конвенційній війні системи вивчення і впровадження бойового досвіду тощо.
Завдяки спільним зусиллям офіцерів структур МПЗ у взаємодії з військовими посадовими особами інших організаційних структур близько 70% військовослужбовців з числа тих, які відмовлялись від виконання бойового завдання повертаються у свої підрозділи. При цьому ідеологами розпорошення (ліквідації) не враховується той загальновідомий факт, що «кістяк» професійної армії зразка 2022 року зараз складає лише 15%, а решта військовослужбовців – це призвані Українським народом за мобілізацією цивільні люди.
Однак значна частина військовослужбовців, призваних за мобілізацією залучена до національної оборони без належної мотивації у зв’язку з цілеспрямованою руйнацією довіри до державних інституцій перед широкомасштабною агресією Росії та недоліків у їх підготовці до оборони, а не із-за неспроможності структур МПЗ ЗС України.
У зв’язку з цим, виявлено такі наслідки впливу означених негативних чинників:
офіцери структур МПЗ не впевнені, не знають (і згідно з Дорожньою картою реформування – не мають) свого майбутнього, що негативно впливає на їх мотивацію; за час реформування, через інформаційний розголос заходів розпорошення функцій МПЗ та ліквідації структури, розпочався відтік кадрів МПЗ до інших структур (близько 12% офіцерів із серпня 2023 року);
зниження науково-методичних спроможностей у вивчені та реагуванні на проблеми МПС особового складу ЗС України через передачу до грудня 2023 у підпорядкування ЦНДІ, а в 2024 році – ліквідацію Науково-дослідного центру гуманітарних проблем ЗС України, створеного за постановою Кабінету Міністрів України (підпорядкуванням обійшли вимоги уряду).
Можливі наслідки для ЗС України в найближчому майбутньому:
руйнування системи підготовки військових фахівців структур МПЗ, втрата вивчених і засвоєних уроків досвіду офіцерами структур МПЗ;
розпорошення функцій системи роботи та фахівців МПЗ, які здатні в несприятливих бойових умовах ведення війни з переважаючим ворогом ефективно і оперативно реагувати на різкі зміни в МПС особового складу, що є одним з чотирьох компонентів бойового потенціалу ЗС України;
моральна, психологічна і функціональна неготовність командного складу ЗС України всіх рівнів військового управління самостійно, якісно і компетентно здійснювати морально-психологічну підтримку або МПЗ підготовки і застосування підрозділів, військ (сил) тощо.
Можливі шляхи уникнення негативних наслідків:
негайно організувати роботу неупередженої групи експертів з функціонального обстеження діючої системи МПЗ, з практичною роботою у військах (силах) і формування науково обґрунтованих пропозицій керівництву ЗС України з її вдосконалення (а не розпорошення чи ліквідації) на основі пропозицій командувачів (командирів);
до відміни воєнного стану в Україні припинити будь-які заходи з розпорошення функцій (читай –ліквідації) наявної системи МПЗ, зниження її спроможностей в адаптивності й гнучкості до викликів конвенційної війни;
відповідним структурам правоохоронних органів доцільно вивчити мотиви та причини необґрунтованих дій та організацію активних заходів певних політиків, військових посадових осіб та консультантів (радників) щодо ліквідації важливої системи з підтримання належного рівня бойового духу військ (сил).
P.S. Для загалу – «замполіти» служать в армії кацапів як ментальні сраколизи політиків, зазвичай вони також неперевершені сервіли своїх начальників, словоблуди та продажні сексоти (такі «мамонти» ще не вимерли і є, на жаль, в ЗСУ на всіх посадах).
Офіцери МПЗ у ЗСУ – це військові фахівці з формування, підтримки і поновлення морально-психологічного стану особового складу. Хто з офіцерів ЗСУ (незалежно від звань і посад – включно командирських) не виконує цю функцію також є ментальними «замполітами». Не переплутайте і не принижуйте справжніх офіцерів МПЗ цим прізвиськом чи поганялом!
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma