Псевдо «Козак» причепилося до Ярослава Кошового ще до виїзду на схід в зону бойових дій. Побратими називали його так і через прізвище, і через те, що він народився на Запоріжжі.
До війська чоловік мобілізувався у травні 2023 року. Воював на Донеччині, разом з побратимами визволяв від ворога Андріївку, Кліщіївку і Курдюмівку. Під час виконання бойового завдання отримав дві контузії одну за одною, проте залишився на фронті.
Потім потрапив на Харківщину — тримав позиції в районі Вовчанська. Коли хлопцям надійшов наказ відходити на іншу точку, Ярослав почув у радіостанцію, що одного з них поранено. Потім стало відомо ще про кількох. «Козак» разом з побратимами відстрілювалися та доправляли поранених до точки евакуації. Евакуаційна машина змогла забрати майже усіх, окрім одного, у якого були прострелені обидві ноги. Під щільним ворожим вогнем «емці» якийсь час не вдавалося повернутися за ним, тож хлопці продовжували відбиватися.
Коли росіяни викрили їхню позицію, хлопці відвели ворогів від місця, де лежав поранений, і вели бій, аж доки не почули шум двигуна «емки». Прикордонник пригадує, що майже не вірив у те, що медики зможуть пробратися під таким важким вогнем, це було диво.
Тоді Ярослав відтягнув пораненого та закинув його в машину. Каже, що й досі не збагне, як йому вдалося підняти такого кремезного чоловіка, ще й у спорядженні — той важив близько 120 кілограмів.
Уже в автомобілі «Козак» відчув на обличчі сльози – від усвідомлення того, що вдалося вивести з оточення усіх поранених і ніхто з побратимів не загинув.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma