Хочете дізнатися про один з найвідоміших історичних міфів Росії? Святий благовірний князь Олександр Невський ... Мало хто може посперечатися з його популярністю на Росії. Навіть орденом ім. Невського нагороджують офіцерів за військові подвиги. Але насправді ніяких подвигів за цим князем не числиться. І навіть навпаки ... Росіяни всі незручні питання про О.Н. ховають. Чому? Тут є цікаві обставини.
В 1237-38р. на Суздальську землю прийшли монголо-татари. Всіх хто схилив голову, не чинив опору ханові Батию, прийняв його владу, цілував його чоботи – залишились живими. Хто не хотів змиритись – знищувались. Володимирський кн. Юрій Всеволодович і Ярослав Всеволодович (батько Невського) підкорились хану Батию.
Ось як про це повідав професор Л.Н.Гумільов:
"...постраждали міста Рязань, Володимир і маленькі Суздаль, Торжок і Козельськ. Інші міста здалися (Батию) на капітуляцію і були помилувані. Сільське населення розбіглося по лісах і перечекало, поки пройдуть вороги..."
/ Л. Н. Гумільов "У пошуках вигаданого царства". Санкт-Петербург, 1994 рік, стор.282./
Таким чином земля Московія або Моксель ввійшла у склад Золотої Орди – імперії Чінгізидів. Війська Московії також ввійшли у склад Ординського війська і суздальці разом з татарами знищували Русь. Очолював військову дружину землі Моксель, у складі війська хана Батия, сам Володимирський кн. Юрій Всеволодович. Так сформована в 1238р. військова дружина з угро-фінських племен (суздальців) використовувались Батиєм в завойовницьких походах в Європу в 1240-42р. В період військового походу Юрія Всеволодовича, на Володимирське князівство був посаджений молодший брат Юрія – Ярослав Всеволодович, який віддав хану Батию свого 8 річного сина Олександра Ярославовича на виховання, який пробув в Орді з 1238 по 1252 рік. Олександр, названий і прославлений російськими істориками, як НЕВСЬКИЙ, засвоїв весь уклад і звичаї Золотої Орди. Став кровним братом сина Батия Сартака, а в Орді назване братство вважалося святинею і було непорушним. Одружився на дочці Батия і в подальшому став вірним слугою Зол. Орди. Він вбивав русичів (русинів),московитів, новгородців обрізав їм носи і вуха так, як не робили цього самі татари. Причому свідомо. Він сказав татарам: - «Я вам зберу данини більше, ніж ви зможете. Але за це допоможіть побити моїх сусідів.» Допомогли і побили. І дали йому (ординці) титул Великого Князя ...
"Вот князь Александр Невский избивал и мучил руських людей совсем не меньше, чем татары". (Газета "Аргументы и факты" № 46, 1997 год, стр. 14 статья Юрия Афанасьева)
Звернемо увагу ще на один факт. Син Ярослава ІІІ Всеволодовича, наш «герой» Олександр в 1238 році ВЖЕ перебував у ставці Батия. За два роки до татарської навали в землі Русі. А ще звернемо увагу на те, що суздальські князі не брали участь в першій битві з татарами на річці Калці (1223р).
Ось вона - неприємна таємниця Москви: вони не просто «утримували нейтралітет», як скромненько пишуть московські історики - вони протягом багатьох років працювали\співпрацювали з загарбниками, вони ЩЕ ДО монголо-татарської навали на Русь стали ханськими холуями.
Відзначимо, що зрада і прислужництво не принесла щастя батькові Ол-дра Невського - 30 жовтня 1246 року він був замучений у ставці хана за підозрою в змові. Не виключено, що Олександр, сидячи поруч зі своїм НОВИМ БАТЬКОМ ханом Батиєм і кровним братом Сартаком, попиваючи кумис, спостерігав, як палять розпеченим залізом і піднімають на дибу його КОЛИШНЬОГО батька.
Саме Олександр Невський підкорив Великий Новгород владі Орди. Святий Олександр Невський не просто був вірним холуєм ординських ханів. Він жорстоко придушував будь-які спроби визвольного руху. Він різав носи і вуха, випалював очі, рубав голови тим, хто наважувався виступати проти Орди. І саме за це, очевидно, канонізований Російською православною церквою ...
Ось саме це і ховають московські історики за міфом про «захисника землі Руської» і «битвами», які вів князь з загарбниками.
Олександр очолив Володимирське кн.. в 1252 – 1263р. Він не приймав участь ні в одній серйозній битві, всі перемоги Олександра Невського – міф і брехня. Він не міг приймати участь у сутичках на Неві 1240р. і на Чудському озері в 1242р., тому, що був в цей час дитиною. Адже сама Катерина II у своїх щоденниках писала, що Невський народився в 1237 роцi! І були ті сутички абсолютно не доленосними для Новгорода і Суздальської землі (землі Моксель або Московія). Насправді він (Олександр) народився орієнтовно 1228-30р. До речі, рік народження Олександра, так званого Невського, в російській історії встановлений приблизно (– 1220) і підігнаний під "Невську битву". Всі ці маніпуляції пророблені неспроста і мали цілком конкретну мету - приписати Олександрові зайвий десяток років. (Якщо цікавить, як було встановлено дату народження О.Н. – можу навести \співставити історичні дані).
Народження О.Невського. В 1231 [6741] році у 40-річного Переславль-Заліського князя Ярослава Всеволодовича (сина Всеволода Велике Гніздо з роду суздальських Юрійовичів) від шлюбу з Юріївною Куманкой (внучка куманского Хана Котяна з роду Сутоєвічей) народився син Олександр Ярославич (якому припишуть прізвисько "Невський" лише в 18ст.) в місті Переславль-Заліський (56 ° 44'0 "N, 38 ° 51'0" E) з проживаючим в тих місцях фіно-угорським народом ерзя (Ерзянь, Ерзят) поряд з мокшею.
Російські історики стверджують, що Олександр Невський народився в 1221 році. Тобто, на момент його битви на Неві йому мало виповнитися 19 років. Однак будемо пильні: ПРОФЕСІОНАЛИ до сих пір не можуть визначити його справжню дату народження. Тут криється ось що.
Згідно записок папського легата (посла) в Золотій Орді Плано Карпіні, майбутній князь Олександр Невський в 1238 році перебував при ставці хана Батия в якості аманата (заручника) та став прийомним сином Батия, «кровним» братом сина хана - царевича Сартака.
За законами Золотої Орди кровними братами могли стати тільки юнаки віком до 16 років. Відомо, що Сартак народився між 1228 і 1231 роками. Олександр ніяк не міг бути старшим за нього. Відповідно, існує інша дата його народження, від якої, як від хворого на проказу, відвертаються московські історики: НЕ РАНІШЕ 1228 року.
Чому відвертаються? Тому що 15 липня 1240 року, коли нібито Олександр зі списом мчав чи то на ярла Біргера, чи на ярла Фасі, йому повинно було бути 12 років. А в 1242 році на Чудському озері - 14.
1230 (чи 1231) рік підтверджує і той факт, що названий брат Сартак, з яким Олександр зробив монгольський обряд братання з надрізанням рук, змішуванням крові з кумисом і подальшим питтям цього напою в знак вічного братерства проводився тільки в дитячому віці. А Сартак народився в 1228-1231 роках, що виходить з розрахунку історика Володимира Бєлінського, який порахував, що якщо відомо, що Батий з'явився на світ в 1208 році, то його син цілком міг народитися через 20 років, а не через 10.
У цьому розділі ми вивчимо в основному російські джерела, (хоча і вони є суцільним вимислом,) щоб показати читачеві, що і ці писання росіян суперечливі і не логічні за своєю суттю.
Невська «битва». Першу, так звану "велику перемогу" у Невській битві Олександр, згідно "великорусских писань", здобув 15 липня 1240. У той день на чолі власної дружини він напав на шведів, що висадилися на берег Неви, і "розбив їх в пух і прах". Здавалося б, дійсно, варто загордитися "найбільшою перемогою" князя. Ан, ні! Словом "битва" таку дрібну сутичку ніхто не величає. З обох сторін у тій бійці взяло участь не більше 300 осіб. І Олександр в тій сутичці не виграв з тим блиском, як нам казали.
"Битва припинилася, мабуть, з настанням темряви, і шведи отримали можливість поховати загиблих. Самого головнокомандувача шведським військом ярла (титул правителя Швеції) Біргера хоробрий князь поранив списом в обличчя. Під покривом ночі залишки ворожого війська сіли на кораблі (ладьї) і відплили геть. Втрати з російського боку були не великими - всього 20 чоловік ". /Журнал «Родина» №11, Москва,1993 год, стр.27./
А тепер поміркуйте - сталася чи то битва, чи то бійка - і в чому полягала її доленосність для майбутньої Московії? Все було б нічого, якби не деякі нестиковочки. Невеликі такі дрібниці.
Перше: крім «Житія святого князя Олександра Невського», тобто папірця, писаного московськими ченцями, Лаврентієвському літописі та ще брехливому «Першому Новгородському літопису», жоден інший документ взагалі не згадує про той похід шведів на Новгород. Не пам'ятає такого походу і офіційна історія Швеції і Норвегії (зокрема Хроніка Еріка), де записані всі великі битви..
По-друге: Біргер, якого 15 липня 1240 року, згідно з історії Росії, так сміливо і вміло вразив Олександр Невський, в той час ярлом не був. Ярлом був Ульф Фасі. А Біргер Магнуссон став правителем Швеції тільки 1248 році.
По-третє: цікаво подивитися на кількість новгородців, які загинули в цій «грандіозної» битві. Вони відомі поіменно! «Перший Новгородський літопис»: «Новгородцев же пало здесь Константин Луготиниц, Гюрята Пинещинич, Наместъ, Дрочило Нездылов — сын кожевника, а всех 20 человек с ладожанами, или менее, бог его знает». «..менее..» - це може бути і 15, і 5, а то і тільки четверо, які, на чолі з Дрочілой, перераховані в літописі.
Тому, навіть якщо вірити літописам і «Житія…», навіть тоді вимальовується не "великая сеча», а дрібна прикордонна сутичка, про яку, повторимося, ні словом не згадує, наприклад Хроніка Еріка, яка фіксує все більш-менш значні битви, які вели шведи.
Ну і по-четверте: друга частина «Першого Новгородського літопису», в якій розповідається, як новгородці на чолі з ЯКИМОСЬ князем Олександром задали жару злим шведам, була написана близько 1330 року, тобто майже через 100 років після події
Льодове «побоїще». Майже такого ж рівня була й не менш знаменита «битва» Олександра з німцями та естами 5 квітня 1242 на Чудському озері, в якій, якщо вірити фантазії літописця ( І Новгородський літопис), новгородці розбили Лівонський орден. І теж подаються зовсім фантастичні відомості. Давайте-но подивимося, що там написано про цю битву, уривок зовсім невеликий: «... а Немцы тут пали а Чудь дала плеща; и, гнали их на 7 верст по льду до Суболичьского берега; и пало Чуди бесчисленно, а Немцев 400, а 50 руками взяли и привели в Новгород».
Перше, що нам слід знати: число лицарів Лівонського ордену в той час не дотягувало навіть до 100 чоловік. Друге – За даними Ордена («Лівонська Хроніка»), Чудська сутичка все ж мала місце і там дещо інші втрати лицарів - цілих 20 (а не 400) штук плюс 6 (а не 50) полонених. Ось така була «злая сеча» ... Однак про розгром не йдеться. Такий масштаб "Чудського битви".
До речі, Іпатіївський літопис просто не підтверджує її "буття". "В літо 6750 НЕ бисть нічтоже", - свідчить літопис. Тим часом, 6750 - це 1242.
Навіть Велика Радянська Енциклопедія вимушено визнавала, що лицарів-то було в Лівонії не більше 100 - 120 чоловік і ніколи вони "купою" не ходили на Псков або Новгород.
Втім, росіяни, звичайно, знайшли виправдання цій обставині. Вони вигадувати майстри. Ось, наприклад, як це відбувається: «... важно понять, что речь идет именно о „братьях-рыцарях“, выполнявших роль высших командиров. О гибели же их дружинников и набранных в войско представителей балтийских племен, составлявших костяк армии, ничего не говорится».
Не вірте - обман. Більш давня "Ливонска рифмована хроніка", якби це були «вищі командири», обов'язково дала б їх імена. «Вищі командири» повинні командувати підрозділами, правда? Але хроніка чомусь об'єднує їх в один загін, який бився, як прості воїни: «Видно было, как отряд братьев-рыцарей одолел стрелков; там был слышен звон мечей, и видно было, как рассекались шлемы».
І ще: що це за «німецьке нашестя», якщо «скелет» війська становили балтійські племена ?
Ну і ще одне. До сих пір не відомо, де саме відбувалося це грандіозне «побоїще». «Лівонська хроніка» згадує, що вбиті падали на траву. Тобто битва відбувалася не на льоду озера. Кажуть: німців розбили на березі, а потім гнали по льоду Чудського озера, де вони потонули. Але до сих пір російських істориків бентежить той факт, що навіть за допомогою найсучаснішого обладнання на дні озера не виявлено жодного скелету, ні меча, ні шолома.
У чому дійсно досяг успіху князь Олександр, так це в інтригах і підступах проти своїх рідних братів і сусідніх князів.
Давайте послухаємо російських істориків:
"Андрій Ярославович (брат Олександра), ставши князем Володимирським (Великим князем), уклав союз з сильним князем Південної Русі (Київської Русі – Галицько-Волинського князівства; такими хитрощами нас намагаються переконати, що існувала й інша Русь) Данилом Романовичем Галицьким, одружившись на його дочці, і спробував вести незалежну від Золотої Орди політику ... Але в 1251 році великим ханом став друг і ставленик Батия - Мунке. Це розв'язало руки золотоординському хану, і в наступному році він організував військові акції проти Андрія і Данила. На галицького князя Батий послав рать Куремси, що не добилася успіху, а на Андрія - рать під командуванням Неврюя, яка розорила околиці Переяславля. Володимирський князь втік, знайшовши притулок в Швеції (пізніше він повернувся на Русь і [з дозволу Хана] княжив у Суздалі). У тому ж році ще до походу Неврюя (зверніть на цей факт особливу увагу! ) Олександр поїхав до Батия, отримав ярлик на володимирське велике княжіння і після повернення. .. сів у Володимирі ... з 1252 року до своєї смерті в 1263 році Олександр (Невський) був Великим князем Володимирським ". / Журнал "Родина" N11, 1993 год, стр.29. /
А зараз, шановний читачу, давай подумаємо. Отже, брат Олександра - Великий князь Андрій, по оповіданнях великоросів, об'єднавшись з Данилом Галицьким, виступив проти Батия, тобто проти татаро-монгольського поневолення. Поза всяким сумнівом, своїми думками Андрій поділився зі своїм рідним братом Олександром. Яка серед них була розмова, ми не відаємо. Тут російські історики мовчать, нічим хвалитися. Але наступні дії Олександра говорять самі за себе і переконують нас у тому, що Олександр відкинув союз з рідним братом і став на бік Орди. Це незаперечний факт. І немає сумніву, що саме дізнавшись про заколот брата, Олександр з доносом негайно ж опинився в Золотій Орді у Батия. Мовляв, той не повністю платить дань і взагалі уклав проти Золотої Орди союз з галицьким князем Данилом Романовичем. За це у столиці Орди, в Сараї, Олександр отримує "стіл" Великого Володимирського князя, ще до вигнання Андрія.
За що ж Батий вручив Олександру великокняжий стіл при живому власнику? Ми не знаємо до того подібного випадку з історії, коли б Хан вручав великокняжий стіл князеві, заздалегідь не відібравши (вбивши) його у власника.
Мабуть, дійсно, князь Олександр здобув перед Золотою Ордою великі заслуги. У чому ж ці заслуги полягали?
Одна з них: Олександр ніколи, як і його батько, не піднімав меч проти татаро-монголів. Але таких князів було більше десятка, а то й двох. Значить, щось більш цінне він підніс татаро-монголам. А таким міг бути лише донос Батиєві на брата Андрія і особисте відмежування від задумів великого князя. Інше припускати немає підстав.
Але коли людина вступає на слизьку стежку зради брата, йому доводиться йти по ній до кінця. По цьому шляху і попрямував Олександр Невський.
Нагадаю, у 1257 татаро-монгольська імперія провела у Володимиро-Суздальській землі, або правильніше - своїх Північних улусів, перепис всіх поселень і всього населення краю для посилення податкового обкладення. У цьому заході Золота Орда, в першу чергу, задіяла князя Олександра Невського. Саме він, Олександр, здійснював військове прикриття татарських чисельників, маючи під рукою свою і татарську дружини. Великоросійські історики, всі до єдиного, намагаються обгрунтувати участь Олександра в переписі населення Володимиро-Суздальської землі, а пізніше Новгородської і Псковської, як чисто вимушений крок. Але подібне - чистісінької води брехня. Князь ступив на дорогу зради значно раніше, а тут вже діяв, як ми бачимо, добровільно і старанно як спільник. Не варто цю зраду відбілювати. Саме монголо-татарський перепис залізним ланцюгом прив'язав населення спочатку до татарських владик, а згодом цей ланцюг опинилася в руках московських князів і дружинників, - бояр. І це дійство стало першим правовим кроком по "збиранню землі російської».
Ось як про це повідав М. М. Карамзін.
"... Олександр мусив знову їхати в Орду, де сталася велика зміна. Батий помер, син його Сартак (поріднений брат Олександра!) - хотів панувати над Татарами, але став жертвою властолюбного дядька Беркі, який, убивши племінника, згідно з волею Великого Хана оголосив себе наступником Батиєвим і довірив справи Русі і майбутньої Московії своєму намісникові Улавчию. Цей вельможа приймав князів і дари їх ...
... Слідом за ними (за Олександром Невським) приїхали чиновники татарські в область Суздальську, Рязанську, Муромську, порахували жителів і поставили над ними Десятників, Сотників, Темників для зборів податків ...»
Через кілька місяців Великий Князь Олександр Невський вдруге їздив до Улавчия ... Намісник Ханський вимагав, щоб Новгород також платив данину поголовну. «Герой» Невський, ревний поборник Новгородської честі (велика вигадка!) і вольності, повинен був з жалем (чергова вигадка!) взяти на себе справу настільки неприємну і схилити до рабства (ось його діяння) народ гордий, який все ще славився своєю винятковою незалежністю ... Новгородські бояри радили народові виконати волю Княжу (зверніть увагу,ординський перепис - це воля і дійство княже), але народ не хотів чути про данину і збирався навколо Софійської церкви, бажаючи померти за честь і свободу, бо рознеслася чутка, що татари і спільник їх Олександр Невський з військами мають намір з двох сторін ударити на місто ...
Сам юний князь Василь (син Олександра), за порадою своїх Бояр, виїхав з Новгорода до Пскова, оголосивши, що не хоче коритися батькові, який везе з собою окови і сором для людей вільних (ось вона справжня суть вчинків Олександра) ...
Не зуміли татаро-монголи мечем і силою підкорити великі гордині Київської Русі - Новгород і Псков. Слов'янські міста підніс татарам "на блюдечку" Олександр Невський своєю зрадою. Великий Князь (Олександр Невський), розгнівавшись на неслухняного сина, велів схопити його в Пскові і під охороною відвезти в Суздальську землю, а бояр (і народ новгородський.) ... страчував без милосердя. Деякі були засліплені, іншим відрізували ніси і вуха, рубали голови тим, хто наважувався виступати проти Орди. І саме за це, очевидно, канонізований Російською православною церквою … Навіть старшого сина Василя, який відмовився коритися батькові-зраднику, віддав на розтерзання Хану, аби задобрити своїх панів.... Отже народ підкорили ...
Саме Олександр Невський підкорив Великий Новгород і Псков владі Орди. Святий Олександр Невський не просто був вірним холуєм ординських ханів. Він жорстоко придушував будь-які спроби визвольного руху.
«Монголи їздили з вулиці на вулицю, переписуючи будинки, безмовність і скорбота царювали в місті ". / Н. М. Карамзін "Історія ...", том 4, стр.197-200. /
Такий він і є Олександр Невський, без мішури і словоблуддя.
Настав 1262. Олександр Невський виконав всі вимоги Золотої Орди і відправився в Сарай востаннє.
"Олександр пробув в Орді майже рік. Місія його, мабуть, вдалася ... На зворотному шляху на Русь 42-річний великий князь розболівся і помер 14 листопада 1263 в Городці на Волзі ...". / Журнал "Родина", N11, 1993 год, стр.30. /
Так чим же віддячила Золота Орда князю-колабораціоністу Олександру Невському?
В історії московітів-росіян справді немає князя, який би більше попрацював на Орду, ніж князь Олександр. Як виявилося, "подарунки" Олександру Невському були гідні його вчинків.
З найбільшого веління Хана з 1272 року і стала заселятися Москва, цей глухий тайговий кут. А з 1277 тут засів перший московський князь - Данило, син Олександра Невського.
Існує кілька точок зору на діяльність Олександра Невського.Так історик Олексій Волович пише про князя: "Практично вся європейська історична думка зводиться до того, що "... саме колабораціонізм Олександра по відношенню до монголів, зрада ним братів Андрія та Ярослава в 1252 році стали причиною встановлення на Русі (і в майбутній Московії) іга Золотої Орди" ... /Журнал «Родина», № 11, 1993 год, стр.30./
Виходить, що саме Олександр Невський став одним із тих, хто винен у 240 річному рабстві народів Нинішньої Росії, бо саме він змусив народ визнати Золоту Орду, без боротьби".
Думку Воловича поділяє й англійський історик Джон Феннел, у його праці "Криза середньовічної Русі: 1200-1304".
Подібну думку висловлюють історики Данилевський, Бєлінський, Афанасьєв ...
Історик Ю.Афанасьев пише про Невського: «Сегодняшнее мифологическое сознание воспримет известие о том, что князь фактически являлся «первым коллаборационистом», совершенно однозначно — как антипатриотическое очернительство».
Карл Маркс високо оцінив любов до батьківщини справжнього патріота, охарактеризувавши його як "суміш татарського заплічних справ майстра, підлабузника і верховного холопа".
Мабуть, ця неупереджена думка має бути головною при оцінці діяльності Олександра Невського, як би не старалися "обілити" його дії російські історики, приписуючи йому свого роду "практицизм", мовляв, з «двох зол» обрав меншу. Чергова видумка великоросів. Будучи в абсолютно аналогічних умовах не скорилися татаро-монголам, литовці, поляки, угорці та чехи. Зрештою, українці-русичі разом з литвинами-білорусами здобули в 1319 році незалежність від татаро-монгольського поневолення в боротьбі і опорі.
І тут від істини діватися нікуди: саме Олександр Невський сприяв більш ніж 300-річному рабству великоросів (Русь була під ординським Ігом 79 років);саме він перший, повелів народові підкоритися Золотій Орді без боротьби; саме він, за велінням своїх господарів, провів подушний перепис і відвіз в Орду першу подушну данину. Олександр Невський услід за батьком без боротьби встав на коліна і поцілував, на знак покірності, чобіт Великого ЗолотоОрдинського хана.
Необхідно відзначити, що особливо про "велич" Олександра поклопоталася Російська Православна церква, звівши його в сан "святого". Так в чому ж заслуга Олександра Невського перед РПЦ? Послухайте: "... Олександр зробив доленосний вибір між Сходом і Заходом на користь Сходу. Пішовши на союз(?!) з Ордою (як розумно сказано, адже пішов-то до Орди в рабство, ставши Золотоординським Улусом), він запобіг поглинанню Московії католицькою Європою і тим ... врятував російське православ'я". / Журнал "Родина" N11, 1993 год, стр.30. /
Ці думки є священним постулатом Російського православ'я.
Не будемо забувати, що сама (Російська) церква перед татаро-монголами стала разом з князем на коліна і схилила голову - за що була винагороджена Ханом - не зачеплена. Церква контролювала народ, визнавала богообраність татар, проповідувала покірність татарському ігу, проголосила святими правнука Чингізхана Дайра Кайдагула під ім'ям «святого Петра, царевича Ординського», а також правнука володимирського баскака Амирхана.
В тому то й лукавість великоруської історії, що дії своїх предків вони оцінюють "подвійною мірою". Звідси "є і пішло" Московське князювання.
В книзі "Література і культура Стародавньої Русі. Словник-довідник під редакцією В.В.Кускова", Москва, 1994 року видання на стор.251 в таблиці IV наведені нащадки Юрія Долгорукого, де у Олександра Невського попросту "упущений" старший син Василь. Мовляв, не існував князь і крапка! Навіщо зайвий раз нагадувати читачеві про сина Василя, який звинуватив рідного батька у зраді новгородців на користь Орді. Про це говорити не велено.
Ось так викладається Російська історія вже в наш час, час російської демократії. Саме слово "російський\русский", без докорів совісті "клеїться" суздальцям-фінам. Ніби так і існувало в давнину.
Чому великоруська еліта так старанно чіплялася за великокнязівський Київський титул, приписуючи його спочатку Ярославу Всеволодовичу, а пізніше - синові Олександру Невському? Відповідь тут дуже проста. Саме син Олександра Невського незабаром сяде на Московський стіл. І московитам дуже хотілося, щоб їхні перші князі одночасно володіли й Київським князівським титулом. Мовляв, дивіться: ми прийняли Київський стіл у спадок, навіть татаро-монголи це розуміли й не заперечували.
Стоїть Росія на вигадках і міфах непорушно.
Ось коротко, роки "найбільшого братання" Олександра Невського з Ордою:
- 1252. Олександр з допомогою військ анди Сартака вчинив переворот у Суздальській землі, повалив брата Андрія, отримав від Хана ярлик на князівський стіл у Владімір-на-Клязьмі (столиця народа МЕЩЕРА. 56°08′N 40°25′E). Скільки при цьому загинуло людей, великоросійські «байкарі історії" скромно замовчують.
- 1257 рік. Князь Олександр привів татаро-монгольські військові загони в суздальську землю. При їх підтримці провів подушний перепис у Володимирському Улусі. Бунтуючих людей знищував безжалісно.
- 1257-58 рік. У зимовий час князь Олександр повів татаро-монгольські загони і татарських чисельників в Новгородську землю, намагаючись провести перепис населення Новгорода. Спалахнуло повстання. Сина Василя, який назвав батька "зрадником", віддав на розтерзання татаро-монголам. Населення жорстоко покарав: "оному носа урезаша, а іншому очі виімаша". У зв'язку з тим, що багато людей втекло у ліси, перепис населення не відбувся.
- 1259. Олександр Невський вдруге привів татаро-монгольські війська і чисельників до Новгороду. Місто було повністю оточено і блоковано. Під страхом повного знищення Орда, нарешті-таки, підкорила стародавній Новгород. Князь Олександр виконав своє "велике призначення". Скільки в той раз загинуло новгородців, російські "повествователи истории" замовчують.
-1261 рік. Суздальсукий князь Олександр Невський на прийомі в татарського хана Берке отримає ярлик на землі Залісські (Майбутня Московія-Росія) для свого молодшого сина Даниїла, який буде правити цими землями тільки після повноліття (16 років) з 1277 року.
- 1262. Татаро-монгольські війська придушили бунт у Суздальській землі, що спалахнув на грунті невдоволення при зборі данини. Князь Олександр брав особисту участь у придушенні бунту в Ростові, Володимирі, Суздалі, Ярославлі. Однак монгольські баскаки залишилися незадоволені. Олександра викликали в Орду, і, так як була пролита татаро-монгольська кров, князь із Сарая живим не повернувся (був отруєний татарами 14 листопада 1263 року). До того часу його захисника Сартака в живих вже не було.
Як не намагався Олександр Невський вислужитися й догодити Золотій Орді, але закінчив життя, подібно до батька.
Не слід забувати, що з 11 років свого служіння татаро-монголам на посаді великого князя, Олександр не менше 5 років провів у Золотій Орді, старанно осягаючи татаро-монгольські звичаї і науку управління улусом. І коли російські історики сотні років вселяли всім і кожному, та й сьогодні продовжують ці потуги, що, мовляв, князь Олександр служив тільки інтересам Російської Держави - це найглибша брехня Імперії.
Ось саме це і ховають московські історики за казочками про «захисника землі Руської» і «битвами», які вів князь з «поганою німчурою».
Здавалося б, навіщо вся ця брехня російської історії? І тут все просто. Так вже склалося, що саме він (Невський) став родоначальником московських князів. Тому й довелося шукати "перемоги", інакше предок великоросів-государів опинявся зовсім в негожому світлі. Московські царі навіть думки не допускали розповісти світу про монгольське походження своєї державності. В тому й полягав секрет, який наказано було приховати і заховати в вигадках і фантазіях.
Ну і на остаток.
Цікаво, що російські історики Карамзін,Платонов, Соловйов, Ключевський та інші про Олександра Невського писали мало і туманно. Розглядали його неоднозначно. Великим героєм в Російській імперії він не був. Великого героя з нього зробив Сталін. Ідеологічна машина Сталіна ідеалізувала образ Невського, приписавши йому небаченні стратегічні здібності, любов до Батьківщини і зробили зі зрадника батьківщини її рятівника. Саме тоді Ейзенштейном (під час війни, за наказом Сталіна) був знятий фільм «Олександр Невський», саме тоді була придумана і вкладена в уста актора знаменита фраза «Хто до нас з мечем прийде, той від меча і загине».
https://ok.ru/video/1907196629469
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma