Я вже писав про садовий кооператив і проблеми з поливною водою: вона стікала по трубах вниз до ділянок членів правління кооперативу, а простим власникам, ділянки яких були вище вздовж пагорба, води не вистачало. Дивна людська природа! Замість того, щоб вимагати справедливого розподілу води від правління, ті, хто мали проблеми з водою, надавали перевагу сваркам через неї з сусідами. Зокрема, один з моїх сусідів, армійський полковник на пенсії, дуже прискіпливо спостерігав за мною, бо не довіряв інженерам. На його думку, інженери знали різні хитрі й підступні штучки й весь час тільки й думали, як надурити розумово бідного полковника. І от одного разу, коли з патрубків слабкими струменями полилася вода на наших верхніх ділянках, я вирішив, що краще зібрати її в трикубову бочку, що саме спорожніла, а потім вже неквапно й ощадливо зайнятися поливом. Вирішено – зроблено. Патрубок водорозподілу був на верхній межі моєї ділянки, а бочка на нижній. Перепад висот водорозподільного патрубка й днища бочки за моєю прикидкою дозволяв наповнити її приблизно наполовину. Я саме розгортав шланг і тягнув його до бочки. І тут озвався полковник:
- А що ти зібрався робити?
- Набрати води в бочку.
- Га-га-га! Ти думаєш вода тектиме вгору?
Полковник знав, що верхній отвір бочки був на такій висоті, на яку вода не могла піднятися, бо текла вона майже самопливом. Він мав для цього підстави, бо стояв, як і я, в нижній частині своєї ділянки й, піднявши свій шланг на висоту отвору моєї бочки, міг наочно переконатися, що вода зі шланга на такій висоті не тече.
- Нічого, у мене потече й у гору, якщо мені буде треба. – Сказав я, маючи на увазі принцип сифона, яким користуються водії, коли потрібно перелити пальне із бака машини в каністру.
- Ти чуєш? – Звернувся полковник до іншого свого сусіда, шкільного вчителя математики: він каже, що у нього вода потече вгору.
Шкільний вчитель був його приятелем. Вони разом відзначали всі радянські свята, не зважаючи на те, що Україна вже була незалежною, а на Перше травня обов'язково хором на все горло співали:
"Кипучая,
Могучая,
Никем непобедимая
Страна моя,
Москва моя, —
Ты самая любимая!"
Вчитель і цього разу підтримав полковника й вони хором зареготали:
- Га-га-га!
Я загнув і затиснув кінець шланга та швидко вкинув його в бочку на саме її дно. Вода полилася.
Мабуть, полковник увечері заглянув таки в мою бочку, бо наступного дня ходив хмурий і на моє привітання не відповів. Того ж наступного дня поширилася чутка, що я вдався до якогось підступу, щоб вся вода текла тільки до мене.
P.S. Можливо, хтось запідозрив мене у перебільшенні. Справді, важко уявити, щоб полковник за все життя ніколи не переливав пальне з машинного бака в каністру, або принаймні, не бачив, як це роблять інші. На своє виправдання можу тільки припустити, що полковнику принцип сифона був відомий саме у вигляді такого конкретного прикладу:
Бензин може перетікати через шланг із бака в каністру, піднімаючись вгору, а потім стікаючи вниз, якщо каністру розташувати достатньо низько, а бензин у шланг попередньо підсмоктати.
Але погодьтеся, що поливна труба на дачній ділянці зовсім не схожа на машинний бак, трикубова бочка – на каністру, а вода – на бензин. Щоб дійти висновку, що це по суті однакові процеси, треба мати схильність до абстрактного мислення, а полковник, мабуть, все життя мислив конкретними категоріями, типу військового статуту.
- А вчитель математики? – Спитаєте ви.
- Ну що вчитель математики! У вчителя математики ніколи не було машини.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma