Enigma Enigma

Олег Бойко

2024-05-26 10:36:48 eye-2 3749   — comment 0

ПЛЮСИ І МІНУСИ ДОКТРИНИ ВІЙСЬКОВОГО ЛІДЕРСТВА. #6 КОМПЕТЕНЦІЇ (НЕ)КОМПЕТЕНТНИХ

КОНТЕКСТ

Незважаючи на війну, сервіли у погонах рабоуклінно крінжують при створенні доктринальних «керівних документів».

Нагадаємо, що у січні 2024 року НГШ було затверджено «нову» Доктрину військового лідерства у ЗСУ (далі – доктрина), яку розробили персональщики (кадровики) з «Управління розвитку військового лідерства» (J1).

Ймовірно вищі військові посадові особи були переконані, що до часу підписання епохальних документів – «стратегії» розвитку і доктрини про військове лідерство, – в нашій армії все було «печалька» з тим лідерством, але після їх затвердження відразу стало набагато «краще».

Нині, причетні до створення тої стратегії і доктрини, погрожують представникам ВВНЗ «викликати телеграмою в ГШ і зачинити в кабінетах, до тих пір поки…» та вимагають негайно впроваджувати написане в освітній процес і наповнювати власноруч розробленими матеріалами репозиторій НУОУ. Треба ж їм якось виправдовувати своє існування як управлінської структури, тому потрібно якнайшвидше організувати конвеєр зі штампування «лідерів» і довести свою незамінність новим-старим воєначальникам.

Якісний розвиток і впровадження ідей та напрацьованого досвіду військового лідерства, як видається, нікого з вищих чинів не хвилює, головне наповнити репозиторій хоча б чим-небудь, бо на запитання, що вам конкретно потрібно від нас, відповіли – «все і щоб було негайно».

ПРОБЛЕМА

Є гіпотеза, яка підтверджується фактами, що у «новій» доктрині було сліпо і вибірково використано, шматки настанов військового лідерства Армії США: Army Leadership and the Profession, ADP 6-22 (2019) та Developping Leaders, FM-22 (2022).

Вибірково і маніпулятивно, бо, наприклад, в настановах партнерів чітко вказано про токсичне керівництво і шляхи його нейтралізації, але, як нам відомо – в нашій армії ніяких токсичних керівників немає, бо так сказав старший начальник. Тому в «новій» доктрині жодного слова про це також немає. Сервіли прогнулися і зробили так, як їм вказали.

Модель вимог до військового лідера (С.17 доктрини)

Наприклад, «модель вимог військового лідерства» або «навігація в компетенціях лідера» (у нас це назвали «спектр дій військового лідера для досягнення компетенцій») один до одного передрана в американців. От буквально передрали, не задумуючись, не адаптуючи до українських реалій і воєнних умов і навіть з тупим перекладом англійських термінів і понять українською. Навіщо думати – взяв передрав і підсунув начальству на підпис, яке зазвичай того не читає, тільки іноді дивиться листи погодження.

Проблема полягає у невідповідності написаних доктринальних вимог науково обґрунтованій термінології, наприклад щодо «компетенцій» та «компетентностей».

Тепер спонукають у всіх ВВНЗ загаджувати мізки курсантам і слухачам хибними термінами за принципом: «дакакаяразніца». Навіщо?

Щоб вони були тупими і не здатними проявляти лідерство, однак поставленими у стійло різноманітними «вимогами» сервілів-кадровиків?

Щоби вчергове дискредитувати ідеї розвитку лідерства в ЗСУ?

БАЗА

Аналіз понять «компетенція», «компетентність», «компетентний».

 У словниках іншомовних слів ці поняття у смисловому значенні трактуються так:

«компетенція»:

1) коло повноважень якогось органу чи посадової особи;

2) проблема, про яку в кого-небудь багато інформації, що дає йому змогу фахово її розв’язати.

«компетентність»:

поінформованість, обізнаність, авторитетність.

«компетентний»:

1. Досвідчений у певній галузі, якомусь питанні.

2. Повноважний, повноправний у розв’язанні якоїсь справи.

Або значення терміну «компетентність» від компетентний:

1. Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий. Який ґрунтується на знанні; кваліфікований (у 2 знач.).; Компетентна думка.

2. Який має певні повноваження; повноправний, повновладний.

Щодо термінології, підтвердженої законодавчою базою України, то маємо таке:

Компетентність – здатність особи успішно соціалізуватися, навчатися, провадити професійну діяльність, яка виникає на основі динамічної комбінації знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей.

Думка міжнародних експертів щодо змісту поняття «компетентність» така:

1. Задані навички (вимога виконувати певні індивідуальні завдання).

2. Використання знань і вмінь на робочому місці на рівні встановлених вимог (стандартів) до даної професійної роботи.

3. Здатність відповідально виконувати обов’язки і досягати запланованих результатів.

4. Здатність знаходити рішення в нестандартних ситуаціях.

5. Здатність застосовувати знання і вміння в нових умовах виробничої діяльності (Державні стандарти професійної освіти: теорія і методика: [монографія] / За ред. Н.Г. Ничкало. Хмельницький: ТУП, 2002. 334 с, С. 96-97).

У зміст поняття «компетентність» авторитетний дослідник Дж. Равен вкладає специфічну здатність особи, необхідну для ефективного виконання конкретної діяльності в певній предметній галузі. Ця здатність передбачає наявність у неї таких якостей, рис і здатностей: вузькоспеціальні знання; особливого роду предметні навички; способи мислення; розуміння відповідальності за свої дії (Компетентність у сучасному суспільстві: прояв, розвиток і реалізація / Дж. Рамен. Київ, 1984. 284 с.)

Мій вельмишановний вчитель, професор Василь Ягупов щодо понять "компетенцій", "компетентностей" і "компетентний", робить такі висновки:

По-перше, ці три поняття між собою логічно, змістовно і смислово зумовлені та взаємопов’язані, тобто певна посада передбачає певний перелік функцій чи посадових обов’язків, що визначається поняттям «компетенція». Провідною рисою цього поняття є те, що воно функціонує безвідносно до конкретної особи та стосується узагальненої посади (авт. – УВАГА! – посади). Це поняття не має якісної характеристики, оскільки воно не стосується конкретної особи.

По-друге, поняття «компетентність» характеризує якісний бік підготовленості певної особи до обіймання певної посади чи виконання функцій, наприклад військового лідера, який набувається в процесі отримання професійної освіти та стосується конкретної особи як майбутнього суб’єкта професійної діяльності.

По-третє, загальна професійна підготовленість військового фахівця та практична реалізація ним своїх посадових компетенцій на конкретній посаді визначається поняттям «компетентний», що представляє якісний бік професійної підготовленості цього військового фахівця.

По-четверте, кожне це явище не може існувати окремо, оскільки одне поняття є смисловим продовженням іншого: компетенція як наукове явище → компетентність як інтегральна якість, яка характеризує підготовленість військового лідера до розв’язання (виконання) певних компетенцій → компетентний як реалізація цієї інтегральної якості у практичній діяльності конкретного фахівця (авт. у нашому випадку – на позиції військового лідера).

По-п’яте, необхідно чітко виокремити зміст поняття «компетентність», який безпосередньо зумовлений змістом поняття «компетенція». Узагальнено основними складовими чи компонентами поняття «компетентність», на які вказують більшість науковців, є знання, навички, вміння, певні якості, ставлення до діяльності та мотивація до неї.

Отже, компетенції військового лідера – це його посадові чи функціональні обов’язки, що він виконує у військовій діяльності; а компетентність – це, його підготовленість (теоретична та практична) і здатність (інтелектуальна, діяльнісна та суб’єктна тощо), а також готовність (професійна, особистісна, психологічна тощо) до лідерства.

Іншими словами, компетенції військового лідера пов’язані з певним видом його діяльності на офіційно зайнятій посаді (визначені його обов’язками), тоді як компетентності – з підготовленістю військового лідера, з внутрішніми якостями особистості, цінностями, чеснотами і властивостями характеру (атрибутами), готовністю та спроможностями (здатностями) до лідерства у певних контекстах військової діяльності, зазвичай хаотичних.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЇ:

Ø Чи є така посада як «військовий лідер»?

Ø Чи існують компетенції військового лідера? Ви вважаєте, що компетенції – це коло посадових обов’язків, функцій і повноважень чи здатностей (спроможностей) людини провадити певну діяльність?

Ø Чи передбачає будь-яка посада військовослужбовця певний перелік функцій і посадових обов’язків, що визначається поняттям «компетенція»? Наведіть приклади.

Ø Вести, розвивати, досягати, надихати, комунікувати, впливати, будувати довіру, створювати сприятливе середовище, трансформувати тощо – це компетенції чи компетентності військових лідерів? Вони більше схожі на здатності (спроможності) чи повноваження надані посадовими обов’язками?

Ø Чи взагалі можливо «ментально і фізично розвивати» (взято з доктрини, С.18) свої компетенції? Можливо це треба робити зі своїми спроможностями (здатностями), тобто компетентностями?

Ø Доктрина: «Компетенції лідера не тільки включають вміння виконувати конкретні завдання, але й відображають основні особистісні риси та здібності, які визначають його як ефективного лідера» (С.18). Це насправді так? Компетенції чи компетентності включають в себе вміння, основні особистісні риси та здібності?

Ø Доктрина: «… компетенції – це навички, які можна тренувати і розвивати» (С. 18). Навички, які тренуються і розвиваються є складовою частиною компетенцій чи компетентностей?

Ø Доктрина: «Основні компетенції лідера – це комплекс взаємопов’язаних здатностей вирішувати певний клас професійних задач, які Збройні Сили України очікують від лідерів для виконання поставлених завдань та досягнення цілей. Категорії ключових компетенцій є універсальними для військових лідерів всіх рівнів…» (С.21). Будь-яка спроможність чи здатність людини щось вирішувати – це насправді компетенції чи компетентності?

Ø Доктрина: «Військовим лідерам необхідно безперервно покращувати атрибути та компетенції, ставати більш обізнаними, щоб розуміти, як діяти у складних невизначених ситуаціях» (С.24). Насправді військовим лідерам доцільно безперервно покращувати потрібно компетенції (обов’язки, повноваження) чи компетентності (спроможності, здатності)?

 Загадка: ознайомтеся з моделлю на рисунку і визначте де у ній такі компетентності:

ключові (необхідні для буття, набуття освіти та активної діяльності особи військового лідера в суспільній структурі (армії) як соціального суб’єкта) та професійні (необхідні для професійного буття особи військового лідера як професійного суб’єкта)?

Модель формування військового лідерства (С.24 доктрини)

Ø А чому лише модель «формування»? А де модель розвитку? Де модель підтримки військового лідерства чи лідерів?

Ø Яка все ж таки компетентність правильніша: комунікаційна (на рисунку моделі формування військового лідерства) чи комунікативна (у тексті на С.28)? Як розуміти відмінності? Чи знову буде відповідь: «дакакаяразніца»?

 Ø Чи потрібні військовим лідерам базові знання та вміння, щоб оволодіти бойовими навичками? Чи можливо сформувати бойові навички без базових знань і простих вмінь щодо бою?

Ø Окрім знань тактики/оперативного мистецтва/стратегії чи потрібно формувати у військових лідерів ще й вміння їх застосовувати практично і виводити на рівень навичок?

Ø Щодо досвіду військового лідера, йому потрібно лише брати участь у певній діяльності, а висновки й уроки з неї не потрібно вчити і засвоювати? Де саме це визначено у доктрині?

Визначення досвіду (фактор В), яке прописано у доктрині (С.40) гаслами щодо «накопичення» всього і вся, вимагає процитувати капітана Безіла Ліддл-Гарта, («Думки про війну», 1944):

 «Поборники концепції «практичного солдата», часто стверджують, що тривалість бойового досвіду означає більше для володіння мистецтвом війни, ніж глибина теоретичних знань. Звідси неминуче слідує висновок, що людина, яка бачила найбільше битв, повинна бути найкращим фахівцем у сфері тактики.У зв’язку з цим, можна згадати історію про маршала Сакса і генерала похилого віку, який переконував погодитися з його думкою, оскільки він бачив більше воєнних кампаній, ніж будь-хто інший. На це Сакс відповів, що в нього є мул, який побував у двадцяти кампаніях «і все ж таки залишився мулом».

ДЛЯ РОЗДУМІВ

Риторичне запитання: термінологічна плутанина, закладена в «нову» доктрину – це тренд невігластва розробників «керівних документів» з проявами ефекту «Даннінга-Крюґера» чи насправді прокацапська диверсія?

Компетенції військовослужбовців в армії, звісно, визначаються начальниками. Однак ніякі начальники ніколи не будуть спроможними визначити рамки вимог щодо здатностей для справжніх, а не створених штучно «з гівна та палок» і офіційно призначених на посади так званих військових лідерів. Хоч як ти їх не називай лідерами і не твори їх імідж – вони такими ніким не визнаються. Це відбувається саме тоді, коли вони спроможні приборкати хаос навіть поза межами своїх компетенцій.

Найголовніше завдання системи формування, розвитку й підтримки військового лідерства у ЗСУ – це сформувати у військовослужбовців необхідні компетентності для прояву лідерства у хаотичних контекстах їх діяльності. А їхніми компетенціями нехай опікуються структури військового управління, встановлюючи відповідні посадові чи функціональні обов’язки в кар’єрному зростанні.

От тільки не потрібно це тупо робити щодо ідей лідерства, інакше воно відразу вбивається формалізмом, який так прагнуть створити сервіли своїми «компетенціями».

Наприклад, коли офіцера чи сержанта звільняють з посади, тоді він втрачає компетенції, але не компетентності, зокрема лідерства, якщо його визнано тими, кого він веде за собою. І як би клерки-кадровики не впаковували в оцінні картки ознаки його «не лідерства» за штучно ними ж створеними за забаганками начальства рамками – він так і залишиться справжнім військовим лідером, визнаним своїми підлеглими – незалежно від того, що його знімають з посади чи пересувають кудись вниз.

Але якщо цей військовий – генерал чи солдат – не володіє лідерською компетентністю, то він заслуговує того, щоб його гідність і честь топтали «токсини», адже винний у цьому тільки він сам. І жоден за нього не вступиться, хіба що офіційно виставлять заяви на захист попереднього іміджу (штучного) в соціальних мережах. Знову ж таки, зроблять це за вказівками зверху.

Для того, щоб бути визнаним військовим лідером необхідно не тільки оволодіти ключовими, професійними і фаховими компетентностями, але й проявити їх у різних контекстах діяльності (звичайному, ускладненому, комплексному, хаотичному або безладовому) для того, щоб якісно виконувати свої посадові обов’язки і повноваження, які називаються компетенціями.

Тільки не переплутайте.

Для репозитарію дарую авторську презентацію: «Компетенції та компетентності військового лідера»

#Бойове_лідерство_українців

#Місія_насамперед_люди_завжди

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma