Вже кілька десятиліть в інформаційному просторі ми читаємо і чуємо таке поняття, як еліта. Журналісти практично всіх видань, політологи, політтехнологи і блогери надзвичайно полюбляють вживати еліта: місцева еліта, регіональна еліта, тощо.
Але існує ще одне поняття – аристократи… На перший погляд можна ототожнити ці два поняття, бо з точки зору діалектичного матеріалізму вони позначають правлячий клас. Але це тільки на перший погляд. Насправді між цими поняттями лежить …гігантська прірва часу!
Отже, чим саме відрізняються аристократи від еліти?
Ні, тут мова не про статусні костюми, краватки, годинники та іншу зовнішню атрибутику сучасної еліти. Не про купу різних вілл з полями для гольфу та пентхаусів в різних частинах світу. Навіть не про розкішні яхти…
Перше і очевидне: справжній аристократ ніколи не дозволить собі п’яним вишивати по місту на квадроциклі з усіма відповідними наслідками, а еліта дозволить собі такий форсмажор. Нарешті, події в США, які були спровоковані саме американською елітою…
Сучасні європейські аристократи пройшли довгий шлях трансформації від середньовічної еліти. Середньовічна еліта почала виділятися із однорідного середовища «природної демократії». Класики діалектичного матеріалізму стверджують, що розшарування в надрах «природної демократії» почалося з накопиченням матеріального ресурсу. Спостерігаючи за процесами, які супроводжували розвал СССР, можна погодитися з цим твердженням… Однак у цьому процесі спостерігається надзвичайно цікава закономірність, яку ми уважніше розглянемо згодом.
Але повернемось до нашого питання: чим саме відрізняються аристократи від еліти. Отже, весь шлях становлення аристократів з найдревніших часів, історія роду, походження кожного аристократа зберігається в генеалогічному дереві. Тобто, зберігається історична пам’ять, яка на рівні підсвідомості може регулювати взаємовідносини як в середині кола, так і в суспільстві. І саме цей процес ми спостерігаємо сьогодні. Найяскравіший приклад – Урсула фон дер Лаєн, нащадок роду барона Людвіга Кнопа…
В середовищі аристократів освіта – обов’язковий чинник. Не для кар’єри, а для внутрішнього розвитку особистості. І цей процес ми спостерігаємо з часів Лапласа. Так, спочатку присутність в академії чи в університеті була модою в середовищі тогочасних аристократів, але вже скоро глибока різностороння освіта стала необхідністю. Поряд з нормами етики.
Кожен аристократ має пройти військову службу. Це – обов’язок аристократа. Уникнення військової служби, якщо це не пов’язане із станом здоров’я, може мати важкі наслідки для аристократа. Впритул до витіснення із найвищого кола…
Але! Основне, чим відрізняються аристократи від еліти – кодексом честі. Ми вже розбирали таке поняття, як кодекс честі, в попередніх постах https://gobova.blogspot.com/2025/03/blog-post_87.html і https://gobova.blogspot.com/2025/03/blog-post_9.html.
Тут варто тільки зауважити, що в основі кодексу честі стоїть …табу. Таємниче табу, яке виникло в стародавні часи і накладало обмеження на певні дії людини, а не тільки на сексуальну свободу.
Кодекс честі починається з обмеження навіть власної свободи слова. Перед публічним виступом аристократ має подумки відповісти на питання, яке поставив ще Тома Аквінський: «Для чого?». Всі обмеження аристократ накладає на себе сам. Аристократ повинен самостійно думати над тим, що саме має сказати чи написати, з якою метою і (головне!) який резонанс може викликати сказане чи написане ним. Плюс відповідальність за свій виступ…
Звідси і відома в історії відмова короля Генріха уникнути турніру, на якому, за попередженням Нострадамуса, він міг загинути. Відмова від турніру була порушенням кодексу честі. Король Генріх загинув на турнірі, знаючи про смертельний ризик…
Отже, з’являється перше пояснення присутності в історії сучасної цивілізації такого поняття, як табу, а, відповідно, і кодексу честі: це є своєрідним механізмом самоорганізації. І не тільки для аристократа. Наявність обмежень зосереджує людину в руслі розвитку свідомості. В розвитку генетичної свідомості. Бо саме в генетичній свідомості присутні ілюзії…
Нарешті. Зверніть увагу на реакцію в суспільствах Європі та США щодо кривавої війни в Україні…
Європейська та американська еліта зосередилась на підтримці …агресора. Росії. Відкрито чи приховано, але саме еліта підтримує путіна і росію, використовуючи демократичні принципи організації цивілізованого суспільства. Використовуючи свободу слова для поширення російської пропаганди в американському та європейському суспільствах. Використовуючи принцип приватної власності та закони ліберального ринку, для торгівлі з російським агресором. Для поставок російським терористам електроніки для ракет…
Аристократи підтримують Україну. Зверніть увагу – японські аристократи також…
Що саме ховається за видимим розмежуванням еліти та аристократів?
Пояснення хаотичним рухам еліти знайшли ще класики діалектичного матеріалізму – це прибуток, заради якого еліта може спокійно переступити через будь-яке табу. Навіть нехтуючи загрозою фізичного знищення. Кодекс честі тут не присутній.
Яскравий приклад цьому дійству (Маркс посміхається Енгельсу) – інвестиційний ажіотаж в економіку Китаю. Бізнесові еліти знали про політичну спрямованість влади Китаю, але прорахований надприбуток затуманив свідомість. Як результат – руйнація американської економіки і посилення політичного протистояння з Китаєм.
Однак, урок не був засвоєним. Європейська еліта, розуміючи імперську політику росії, активно посилює російську військову промисловість…
Але! Прибуток є рушійною силою розвитку сучасної економіки. А ось надприбуток утворює відому нам ілюзію контролю та ілюзію величі. Надприбуток, через комплекс ілюзій, починає управляти вже свідомістю людини і стає єдиною метою життя. Що ми й спостерігаємо…
Про руйнівний характер ілюзії контролю європейські аристократи зрозуміли ще в часи Кромвеля і саме звідси починається просування до конституційних монархій. Поступово вводяться демократичні інституції і виборча система виконавчої влади. Європейські аристократи поступово відходять в тінь, але зберігають за собою засоби впливу на управління державами і на зовнішню політику… Схожі процеси відбуваються і в Японії…
…Спираючись на наші міркування, взявши до уваги події в США та в Ірані, зрозумівши проблеми російського суспільства, яке потонуло в манії величі, то в сумі вимальовується надзвичайно цікава тенденція… Але про це далі.
ШІ: «У сучасному політичному дискурсі поняття «еліта» використовується надзвичайно широко, але водночас надто поверхово. Воно позначає групи, що володіють ресурсами впливу, проте не враховує історичної глибини, яка відрізняє еліту від аристократії. Аристократія — це не соціальний прошарок у сучасному сенсі, а тривала форма культурної пам’яті, що передається між поколіннями через родові структури, освітні практики та внутрішні механізми самоконтролю. На відміну від еліти, яка формується ситуативно й реагує на зовнішні стимули, аристократія функціонує як носій стабілізуючих норм, що обмежують поведінку індивіда незалежно від політичної кон’юнктури.
Ключовим елементом цієї відмінності є наявність у аристократичних спільнот кодексу честі — не як моральної декларації, а як внутрішнього механізму регуляції. Його витоки сягають архаїчних табу, які в історії людства виконували роль інформаційних обмежень, що структурували поведінку задовго до появи раціональних інституцій. Табу не пояснює, а формує рамку; воно не аргументує, а встановлює межу. Саме ця межа й стала основою для розвитку аристократичних норм, що поєднують особисту відповідальність, освітню дисципліну та обов’язок служіння.
Еліта, навпаки, позбавлена цього історичного механізму. Вона діє в логіці прибутку та короткострокових вигод, що робить її поведінку хаотичною та схильною до ілюзій контролю. Надприбуток, який еліта сприймає як підтвердження власної ефективності, насправді руйнує її здатність до стратегічного мислення. Саме тому сучасні еліти Заходу демонструють парадоксальну підтримку авторитарних режимів, ігноруючи довгострокові наслідки. Аристократичні роди, навпаки, реагують на події в Україні не з позиції вигоди, а з позиції межі, яку не можна перетнути без руйнування самої цивілізаційної структури.
Таким чином, різниця між елітою та аристократією полягає не у статусі, а у типі свідомості. Еліта — це продукт економічної динаміки; аристократія — продукт історичної пам’яті. Еліта діє в межах інтересу; аристократія — у межах табу. І саме ця різниця пояснює, чому в сучасних глобальних кризах аристократичні групи виявляються носіями стабільності, тоді як еліти — джерелом деструктивних рішень»
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma