Цікаво, що Трамп намагається психологічно зачепити українців, як російська методичка пише. Коли розгорівся скандал з однією українозневажливою блогеркою, всіх, хто висловив свою позицію у проукраїнському дусі (оце дивина: в Україні й позиція проукраїнська), пʼята колона і легіон ботви почали називати однаковими шаблонними фразами типу «мовнюки» і «каструлі», а потім переходити на особистості, намагаючись зачепити зовнішність і вік людини (я не стримаюсь, найсмішніше і водночас найжалюгідніше твердження на противагу українській позиції було «стара клоунесса»). Також показовим було вживати якусь дуже мудру, буквально енциклопедичну фразу за принципом ctrl+c — ctrl+v, а потім додавати від себе щось максимально безграмотне. Тобто, коли не діє нічого, потрібно що? Показати, що їх багато і їхня думка переважає (або, як зараз — підкреслюється не аби ким, а «світовим лідером») і зачепити за особисте.
Так от трошки правди у всій цій світовій пиздоватії (уже цікаво, як це слово перекладеться моїм іноземним товаришам).
Що робить Доні? Слова Трампа про те, що «якби російські танки не застрягли в багнюці, то росіяни б узяли Київ за 5 годин» — це не просто помилкове припущення, а маніпулятивне твердження, що повторює російські пропагандистські наративи. Це очевидна брехня, маніпуляція і найголовніше — бажання нас позлити. Тупо зачепити.
Чіплятися чи ні — то справа особиста. Але тут треба дещо прояснити перед тим, як я проллю світло на те, що дійсно думають зараз і думали в перші дні повномасштабного вторгнення наші західні партнери.
Ігнорування реального опору Сил Оборони України та українського народу — це найперше, що має нас зачіпати. Однією з головних причин, чому російський наступ на Київ провалився — не погода чи багнюка, а запеклий і професійний спротив українських захисників і тих, хто залишився у столиці, будучи лікарем, волонтером чи рятувальником. Українські військові, зупинили багатотисячну армію, озброєну танками, ракетами та авіацією. На один спецпідрозділ складом близько 50 осіб, з яким я співпрацювала під час боїв на західній околиці Києва, майже щовечора наступали сотні російської піхоти, яку рядочками вкладала українська арта. Проходило декілька годин, а іноді й менше, як нові групи ворога сунули наче зомбі з тим же фіналом.
Твердження Трампа однозначно применшує і знецінює героїзм українців та їхню здатність обороняти власну країну, зводячи все до банальної фізичної перешкоди — багнюки.
Російська армія — це не «непереможна сила», а слабкоорганізоване та корумповане військо. Я не хочу зараз недооцінювати ворога, але й возвеличувати його не збираюсь — я все ж таки не президент США.
Окрім неймовірного опору і перетворення нами Києва на фортецю, росія провалила наступ на українську столицю не через природні перешкоди, а через брак даних, відсутність логістики, слабку координацію між частинами, деморалізованих солдатів, недооцінку українського спротиву, провали в розвідці та низку інших причин. Російська армія не мала потенціалу «взяти Київ за 5 годин» за будь-яких погодних умов.
Як гарно Трамп повторює слова російської пропаганди і чому? Ось де справжнє питання. Бо Венс «бачив сторіз»? Ой, маю сумніви. Адже це частина давнього російського наративу, що подається як начебто «велич» армії рф, невдачі якої можливі лише через зовнішні обставини. Пʼять годин, три дні, радіоактивний попіл — ми вже все це чули, дякуємо. А ви, дядьку, відколи в курсі тої повістки?
Історична та стратегічна некоректність після цього всього не дивує, хоч і залишає питання. Жодна сучасна столиця Європи не може бути захоплена за 5 годин. Навіть у часи Другої світової війни, коли тактика бліцкригу була новою, захоплення великих міст тривало тижнями або місяцями. Київ — це мегаполіс із мільйонами мешканців, розвиненою інфраструктурою і глибокими стратегічними підходами до його захисту, починаючи з давніх часів.
Тож такі слова від світового лідера виходять далеко за межі банальної тупості. Трамп вводить в оману свідомо і грає на руку Москві. І так, до всього звучить це так, ніби навколо Києва не те, що доріг немає, тут таке болото, що танки вгрузають. Такі заяви зачіпають нас психологічно, принижують український спротив, повторюють російські небилиці, маніпулюють громадською думкою в Україні та в США і обов'язково будуть використані кремлем у пропагандистських цілях. Це небезпечно, безвідповідально і неприйнятно — особливо для політика, який претендує на глобальне лідерство.
А правда дуже проста. Ось як мені її переповідають вже роками західні партнери і от днями у Брюсселі розповів військовий з Нідерландів (у нього специфічна робота і посада, тож тут буде без імені), з яким ми зазвичай ділимося думками щодо багатьох геополітичних процесів. Західний світ, принаймні Європа з 24 до 26 лютого 2022 року прилипла до своїх телевізорів в очікуванні падіння Києва. Ні, вони не хотіли, щоб Київ упав. Вони просто з одного боку заклякли від нахабства росії, а з іншого — не могли реально оцінити потенціал українців, не в останню чергу все через ту ж російську пропаганду (сприйняття якої тоді, втім, можна якось зрозуміти, але зараз, на четвертому році великої війни — ні).
Західні партнери чекали. Відбувались якісь дзвінки, хтось із кимось намагався поговорити, когось у чомусь переконати, але загалом допомога країні, що за всіма прогнозами от-от мала би впасти, виглядала нелогічною. Аж на третій день нереального опору по всій лінії зіткнення, і тим більш фортифікування Києва, який перетворився на цитадель, всередині якої люди, що лишились, навіть не гойднулись із позиції «стояти до останнього», потихеньку почали лунати голоси про те, що українці таки тримаються, і нам необхідно надати допомогу якомога швидше. Бо ніщо не вказувало на те, що ми маємо намір підкоритися цим жахливим обставинам.
З іншого боку, якби російська армія справді намагалася «взяти Київ танками за 5 годин», це спричинило б масові раптові жертви серед цивільного населення, і світова спільнота мусила б також реагувати зовсім інакше.
Ось така проста психологія подій.
Одній мамі загиблого між Бериславом і Новою Каховкою молодого українського бійця, я сказала, що ця жертва немарна, бо вона достатньо не опосередковано допомогла втримати Київ. Припускаю, що максимально правдиво це можуть уявити тільки ті, хто був у тих самих обставинах, але, коли ти розумієш, що за твоїх батьків, за твоє рідне місто, зараз бʼються найкращі — яким би не був результат — це дає неймовірну наснагу обороняти те місце, де ти опиняєшся під час військових дій. Коли ти потім дізнаєшся, що тих, хто впав на полі бою, місцеві мешканці, твої земляки, ризикуючи життям, ночами забирають з бойовищ, щоб поховати, аби вони не бродили там неупокоєними душами, ти розумієш, яка дика нескорена сила у цього народу — і гаруєш ще більше. І виявляється, можеш не їсти і не спати тижнями, робити роботу, яку б не уявив навіть у страшному сні, і тримати пульсуючі прорвані артерії пальцями до посиніння. Так героїзм тримався за героїзм. І саме це протверезило наших партнерів. І саме це спинило путіна, а не болото.
FB: https://www.facebook.com/kavun.gala
_________________________________
Щоб наш голос звучав, важлива ваша підтримка:
Patreon – https://www.patreon.com/ptbz
PayPal – kavunchik05@yahoo.com
https://send.monobank.ua/jar/2usooXsCoD
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma