Двірник (патріот) нещодавно написав коментар про те, що я заздрю його славі й намагаюся сам прославитися у своїх мемуарах. Отже, щоб спростувати таке хибне припущення, я присвячую черговий спогад не собі, а двом нікому не відомим персонажам: Равликові та Альфі. Подія, про яку я хочу розповісти, сталася в невеличкому, але гордовитому приморському містечку на початку 60-х років двадцятого століття.
Равлик – це прізвище маленького хирлявого чоловічка. П'янички, що наче зійшов зі сторінок одного з романів Достоєвського. Равлік – теж його прізвище, але з москвинською вимовою. Тверезим Равлик був непомітним і тихим. Але тверезим він бував не часто й, систематично п'ючи, довів себе до такого стану, що 100 грамів вина йому було достатньо, щоб очманіти. П'яним Равлик був дуже неспокійний і нав'язливий. Він бігав вулицею й подвір'ям, що було спільним для декількох десятків сімей з одноповерхових будинків навколо, – бігав і кричав зажди одне й те саме: "Равлік – чєловєк!".
Була також у тому дворі вівчарка Альфа. І от одного разу життєві шляхи Равлика й Альфи перетнулися. У Альфи тоді саме були цуценята. Пізнього вечора вона сиділа з ними у своїй буді. П'яний Равлик тим часом повертався додому і йому конче необхідно було комусь розповісти, що "Равлік – чєловєк". Але інших "чєловєків" на подвір'ї не було і Равлику нікому було повідомити цю важливу новину, тому він вигукував свою улюблену фразу в довколишній простір до всіх, хто може почути. Почула Альфа й висунула голову з буди. Равлик побачив у ній зручного слухача і пішов до неї. Альфа сховала голову в буді. Равлик став навкарачки, наблизив обличчя до отвору буди й пронизливо крикнув: "Равлік – чєловєк!". Як будь-яка мати, Альфа була готова на все, щоб захистити своїх дітей, і цяпнула зубами Равлика за ніс і щоку. Равлик знову закричав. Цього разу від переляку й болю. Що саме він кричав, за давниною подій вже ніхто не згадає, але достеменно відомо, що кричав він щось зовсім не схоже на "Равлік чєловєк!".
Наступного дня тверезий Равлик з опухлим і обквацяним зеленкою обличчям прийшов до хазяїв Альфи у супроводі міліціонера. Міліціонер вислухав обидві сторони, відвідав Альфу з її цуценятами та виніс вердикт: Альфа не винна, бо у своїй будці захищала своїх дітей.
Є таки справедливість у світі!
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma