Зміст:
1. Місто, яке загадало бажання
2. Коли до Різдва залишилося 12 годин
3. Не чіпай Лихо, поки спить тихо
5. Готель без вікон та дверей
6. У кабінеті слідчого
7. Острів Андрія Первозванного
8. Space-City
1.Місто, яке загадало бажання
Місто напередодні Різдва цього року не прикрилося звичним білим пледом зі снігу. У парках не було пухнастих кучугур, а діти не грали в сніжки, підбадьорюючи Місто своїм заливчастим сміхом. По вулицях мрячив неприємний дощ, який аж ніяк не вписувався в різдвяний настрій.
Тільки штучна ковзанка, що розмістилася на центральній площі, виглядала своєрідною різдвяною оазою на тлі калюж, що з кожною годиною збільшувалися в розмірах на сірих тротуарах. Ковзанка випромінювала веселість і радість. Сотні городян - великих і маленьких - дуріли, як могли: носилися по льоду, шмякалися, вставали, робили смішні селфі та відсилали світлини рідним та знайомим.
Неподалік ковзанки височів символ святкування Різдва – вертеп. А поруч із ним величезна штучна ялинка з яскраво мерехтливими гірляндами та різнобарвними іграшками робила все від неї залежне, щоб вдихнути в душі людей атмосферу свята. Але це їй не дуже вдавалося. Затяжний дощ, що без втоми барабанив по вулицях, робив свою справу: заражав мешканців поганим настроєм, заганяючи їх у торгові центри, кафешки та квартири. Різдвяні хатинки-наливайки, що вишикувалися в два ряди біля ялинки, і раді були б підняти градус веселощів, але рідкісний перехожий заглядав на їхні заманюючи вогники.
Місто важко зітхнуло і здуло з вій величезні краплі дощу. Годинник нагадав: опівдні. Вечір ще не поспішав увірватися на вулиці. З легким сумом Місто глянуло на рекламний екран, що розплився на будівлі пасажу яскравою плямою. Добрий кліп, зроблений групою небайдужих мешканців, вітав його з Новорічними та Різдвяними святами. Це було незвичайно та приємно. Ніколи ще за всю історію існування його ніхто не вітав. Кліп закінчувався багатообіцяючою фразою: «Місто, загадуй бажання!».
«Можна подумати, що воно здійсниться…», - сумно подумало Місто, але бажання про всяк випадок все ж таки загадало. До Різдва залишалося рівно 12 годин.
2. Коли до Різдва залишилося 12 годин
У дитячій кімнаті було шумно та бешкетно. Поки чотири пари дорослих у своєму просторі діловито обговорювали підсумки року, що минає, та намагалися передбачити, що чекає їх у року Новому принесе довгоочікуване Різдво і паралельно метушилися на кухні, семеро різновікових дітей були надані самі собі.
Молодші буквально стояли на головах. Носилися по кімнаті та лазили по мотузяних драбинках, що обплутали, наче павутинням, усю дитячу кімнату. За ними з дзвінким гавкотом ганявся фокстер'єр на прізвисько «Фокс», намагаючись спіймати когось за тапок. Іноді йому це вдавалося. І тоді на підлозі виходила купа-мала з двох хлопчисьок, дівчинки та собаки. Цей живий клубок верещав, катався й підстрибував, немов гумовий м'ячик.
Малята найкраще від усіх відчували атмосферу свята. І жодна, нехай і наймерзотніша погода, не могла їх засмутити. А ще вони чекали подарунки та вірили, що добрий казковий персонаж у червоному камзолі та з сивою бородою в Різдво обов'язково покладе під ялинку коробки з подарунками. Навіть якщо в його костюм одягнеться хтось із батьків. Вони здогадувалися, що це гра. Але все одно було приємно!
Старші спочатку зазвичай втикали у свої телефони. Потім почали обмінюватися світлинами та врешті-решт влаштувавши між собою імпровізований конкурс на найкращу новорічну листівку. Найстарший із усієї дитячої компанії, назвемо його «Перший», нещодавно відсвяткував 16-річчя. Він був «на ти» з віджетами-гаджетами і на комп'ютері просто творив дива, на відміну від його батька, який у вільний час зависав у World of Tanks, тобто, в «танчиках». «Перший» знімав все, що відбувається в дитячій кімнаті на айфон. Просто так, про всяк випадок. Цікаво ж буде подивитись років через 20, як веселилися та згадати ті часи, коли вони були ще за півкроку від дорослого життя.
Коли батько сімейства, а за сумісництвом і дідусь «Наймолодшого», зазирнув у дитячу кімнату та поцікавився чи немає яких-небудь у малечі особливих побажань у чарівний вечір, що наближається, то отримав питання в лоба: а чому цей вечір чарівний? Татко-дідусь відповів стандартно, як це заведено у дорослих, мовляв, на Різдво зазвичай загадують бажання, які обов'язково збудуться у новому році.
Четвірка старших хихикнула. А «Наймолодший» із дитячою безпосередністю запитує: діду, ось ти завжди розповідаєш, що коли був маленьким, то завжди пишався нашим Містом і що в ньому все було чудово. А що зараз трапилося з ним, із нашим Містом? Чому воно стало сірим, похмурим, дратівливим та непривітним?
І довелося татові-дідусю розповідати міську легенду про Лихо Однооке, неприємного злого духа, яке позаздрило удачливому Місту та наслало на нього прокльони.
3.Не чіпай Лихо, поки спить тихо
В давні, ще дохристиянські часи, на Київській Русі жили казкові істоти. У стародавніх слов'ян Інтернету та мобілок не було, тому зображень цих загадкових створінь не збереглося. Але легенди та усну народну творчість ніхто не скасовував, тому до нас і дійшли у переказах ці слов'янські духи.
Якісь із цих духів були добрими, як Берегиня. А інші були навпаки – злі, як, наприклад, Лихо. Символом великого лиха було Лихо Однооке. Воно було приставучим, заздрісним і дуже злим. Якщо вже Лихо приставало до когось, то намагалося винищити свою жертву до смерті. І йому байдуже було кому зло приносити – нелюду чи праведнику, старцю чи дитині невинній, олігарху чи бомжу останньому. Звідси і з'явилася відома приказка: «Не чіпай Лихо, поки спить тихо».
Воно могло і цілі народи в ущелину Смерті заманити та й кинути там на волю Долі. Ні, не Долі, а тій безжальній Старій з косою, що називається Смертю.
Не обійшло Лихо Однооке і Місто, що було раніше успішним і квітучим. Вихідці з Міста колись керували країною. Воно в буквальному сенсі рвалося в космос, адже в ньому конструювали та будували ракети. Футбольна команда Міста громила суперників, ставала чемпіоном країни і тому цілком слушно називалася «команда-зірка». Річкою, на обох берегах якої розкинулося Місто, велично прогулювалися багатопалубні теплоходи і показували тисячам туристам численні пам’ятки.
Місто мужало та гарнішало. Але якось, прибираючи сміттєзвалище, воно разом із горою сміття вимело зі своєї території Лихо Однооке, що закопалося у відходах і дрімало у смердючій жижі.
Лихо прокинулося та розлютилося, бо було істотою заздрісною й злісною. І воно поклялося помститися Місту, яке спробувало вигнати геть. Лихо-Лиходій викрало бронзовий ключ від Міста, що зберігалося в мерії, розплавило його та зробило з нього три маленькі ключі.
При цьому воно розділило Місто на три частини – саме Місто, Річку та футбольний клуб – та історію кожної із цих частин зачинило на свій ключ.
Ці ключі Лихо-Лиходій сховало у різних місцях, щоб городяни не змогли їх знайти і не допомогли своєму Місту знову стати життєрадісним.
Згодом Річка забула, як виглядають багатопалубні теплоходи, «Ракети» та «Метеори», що гайсали по хвилях з Міста вниз за течією – до Чорного моря та вгору – до Столиці. Футбольний клуб захирів і ледь подавав ознаки життя.
Ну, а саме Місто стало таким, яким і є воно наразі: похмурим песимістом, незважаючи на те, що окремі його локації в свята радісно підсвічуються дорогою ілюмінацією. Все це просто пилюка в очі та обман для приїжджих.
Лихо Однооке таки домоглося свого. І роки, коли воно фактично не вилазило з Міста, назвали «лихоліттям».
Легенда свідчить, якщо в Святий Вечір до опівночі знайти всі 3 ключі, то за їх допомогою можна вдихнути в Місто друге дихання. Його душа, розділена на три частини, знову стане єдиною та сильною. І воно стане ще щасливішим, аніж раніше.
Один ключ знаходиться в місці, яке Лихо зашифрувало так: це місце мало стати символом Міста, але не стало. Другий ключ знаходиться у місці, якого раніше не було, але тепер воно є і стало символом Міста. А третій ключ знаходиться у місці, де відкриваються входи у паралельні світи.
Якщо всі ці умови будуть виконані до опівночі у Різдво, то Місто позбавиться прокляття Лиходія і знову впевнено піде у Майбутнє разом із усіма своїми жителями. І на цьому шляху йому не буде рівних – ані в країні, ані в світі.
4.www.Liho.death
Коли татко, а за сумісництвом дідусь, пішов займатися передсвятковою дорослою метушнею, у дитячій кімнаті запанувала тиша. І ось туди до малечі непомітно проникла магія. Бажання сімох збіглися: усім хотілося допомогти Місту знову стати щасливим та прекрасним. Але як це зробити? Тим більше, що в них на все є тільки 12 годин. А тут загадка на загадці. Одним словом – суцільний різдвяний квест.
«Перший» сів за ноутбук, а решта малолітньої гвардії, включаючи песика «Фокса», нудьгувала за його спиною. Пес уривчасто дихав і збуджено помахував огризком хвостика. Через пару хвилин роботи з клавіатурою «Перший» знайшов, що шукав і тицьнув пальцем на екран. Усі побачили сайт, виконаний зловісних чорно-синіх тонах. www.Liho.death
Інформація була наступною: якщо ви хочете зняти закляття, яке надіслало Лихо, ви повинні прийняти умови. На пошуки трьох ключів вам дається три спроби. Назва місця, де на вашу думку може бути захований ключ, вводиться у віконце сайту. Якщо вона не правильна, то Лихо робить вам перше попередження. Якщо всі три спроби будуть використані, а ключі не будуть знайдені і не будуть доставлені в заповітне місце, ви прирікаєте своє Місто на страждання ще на 100 років. І майте на увазі, що разом із Містом страждатимуть і всі його мешканці. А це можуть бути епідемії, руйнування, демографічна катастрофа та все, що завгодно. Але якщо вам вдасться до півночі впоратися з усіма завданнями, то закляття Лиха буде знято з вашого Міста, і він зможе щасливо вирушати до Майбутнього. Якщо ви приймаєте умови, натисніть «Так», якщо не згодні - натисніть «Ні».
Ставки були високі. Не те слово – вони були величезні! Але радитись із дорослими не хотілося. Тому що дорослі геть нічого не розуміють у чаклунстві, і їхнє втручання може лише завадити. Після короткого шушукання між собою було одностайно вирішено: ключі мають бути знайдені, Місто звільнено, а Лихо осоромлено. Тим більше, що у разі удачі ця зла віртуальна істота на ціле століття забуде про Місто.
Гра з Лихом розпочалася. Місце, що мало стати символом Міста, але не стало. Що це могло бути? Малеча була за стадіон. Його будували до футбольного «Євро-2012», і він справді міг стати справжнім символом Міста, але не став. Бо Лихо зробило свою чорну справу і євротурнір Місту не дістався.
Думка ж старшої четвірки розділилася. Троє були за аеропорт, який давним-давно був задуманий як визначна пам'ятка. Але згодом він втратив колишню красу та перетворився на звичайнісіньку занедбану будівлю. Один із старших хлопців наполягав на версії про недобудований на березі Річки багатоповерховий готель. Готельна багатоповерхівка була видна з усіх районів Міста. Але прокляття Лихо-Ліходія заморозило її будівництво, тому готелю так і не судилося стати символом Міста.
Троє проти одного. Вирішили перевагу віддати аеропорту. І ось жах - висвітлилося: «Відповідь не вірна!». Залишалося дві спроби на три ключі, а ще потрібно було знайти місце виконання побажань. Робити було нічого: більшістю голосів погодилися з варіантом готелю. Коли ввели слово, то радості не було меж! «Ваша відповідь вірна!». Сайт недобро мигнув і поставив друге питання: це місце, якого раніше не було, але тепер воно є і стало символом Міста.
Тут версій було багато. Від найсмішніших до просто безглуздих. Але помилятися не можна було. І тоді «Третя» за віком сказала, що вона ходить у недільну школу ділового єврейського Центру, а ця будівля найбільша у світі з собі подібних, а ще й збудована відносно недавно. Насправді Центр цей виглядає шикарно і, по суті, є неформальним міським символом.
«Четвертий», який був молодшим у компанії старших і теж ходив у недільну школу (але до православного собору), версію «Третьої» підтримав. Усі погодилися. І – ура! Цього разу загадка Лиха була розгадана з першого разу. Діти тріумфували і обіймалися, а «Фокс» їм підтакував радісним гавчанням.
З третім питанням дітлахи впоралися відносно легко. І зробили це завдяки Вікіпедії. А чому б і ні? В умовах ані пари з вуст, що користуватися підказками не можна. Тим більше, що підказки, в тому числі з Вікіпедії, можуть бути неправильними. Місце, де відкриваються входи в паралельні світи, – це Острів, який знаходиться між двома половинками Міста! Деякі вчені вважали, що там відкриваються входи в паралельні світи, і така версія дуже подобалася містянам. Хоча… може через такі входи з паралельних світів до нас і підбирається Лихо? Хтозна…
Та це було ще пів справи. Тепер у цих місцях треба було знайти ключі. А як це зробити, якщо в покинутому Готелі 30 поверхів, у громадському єврейському Центрі 7 веж, найвища з яких має 20 поверхів, а площа Острова – 400 000 квадратних метрів?! Піди та спробуй знайти в кожному з цих місць ключ!
(Закінчення можна прочитати тут -
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma