"Відкрию у притчах уста Свої,
розповім таємниці від почину світу!"
«Євангелія від св. Матвія»
Вчора дивився «Право на владу» на «плюсах»… Ну що сказати…
Згадав оце насичену до краю емоціями поїздку у Вилкове.
Затим, як бездумно тижнями валятися на приморських пляжах не було ні часу, ні бажання, то з самого початку планувався марш-кидок на три дня з Києва у Придунайський степ. І вагомих причин для цієї поїздки було кілька.
Одразу ж, аби не забути, назву першу – швидкою зміною кліматичних зон хотілося позбутися надокучливого кашлю, який з весни переслідував мене. Хотілося подихати унікальним повітрям, в якому з п’янкими ароматами вічного степу змішалося цілюще повітря з Чорного моря і з Прикарпатських лісових масивів. І ця мета була досягнута вже в Одесі. Кашель зник. А настрій покращився ще й живим спілкуванням з друзями.
Але основна мета – це на власні очі побачити Білгород-Дністровську фортецю і Вилкове, перлину Придунайського регіону. І відчути подих тисячоліть, адже саме тут, в селі Усатове, під Одесою, археологи знайшли перші артефакти, які засвідчили про народження кімерійської культури (хоча, ряд фахівців стверджує, що кімерійська культура є прямим продовженням древньої середньостогівської культури), якою щиро захоплювався Гомер. А в степу поміж Дністром і Дунаєм, як свідчить Геродот (який, між іншим, з якихось причин недолюблював кімерійців), поховано останніх кімерійських вождів, які після програної битви з рудобородими скіфами, пришельцями з далекого Алтаю, добровільно пішли з життя, залишивши по собі таємничу пам'ять. І цю пам'ять в історії України відновив Великий князь Святослав.
Настрій погіршився вже у Білгород-Дністровському. Не буду описувати причин, які псують враження від побаченого, але, слідуючи за автобусами з туристами із Бухареста, я подумки хотів тільки одного: аби цим маршрутом проїхалися на своїх дорогих позашляховиках Президент України, міністри України і депутати Верховної Ради.
А з Білгород-Дністровського аби вони поїхали до Вилкового не трасою Одеса-Рені, на яку повернули румунські туристи, а навпростець, через села Білгород-Дністровського району, дорогою, якою щодня змушені ходити рейсові автобуси, аби не залишати у забутті селян, відрізаних від світу похмурим бездоріжжям. Хотілося, аби депутати і міністри почули прокляття на свою адресу від шоферів, які з КОЖНОГО ЛІТРА БЕНЗИНУ сплачують ДВАНАДЦЯТЬ ГРИВЕНЬ ПОДАТКІВ у державну казну, а потім ще змушені шукати грошей на ледь не щоденний ремонт автомобілів. Хотілося, аби депутати та міністри поговорили із селянами, яким далеченько добиратися до єдиної на весь регіон нормальної траси Одеса-Рені. І відповіли на просте питання – ДЕ ДІВАЮТЬСЯ ГРОШІ?
І ось нарешті легендарне Вилкове! Сьогодні я думаю, що Вилкове є символом України. І ОСЬ ЧОМУ.
…В студії «1+1» зібралися успішні бізнесмени, молоді бізнесмени, які власними руками будували свій бізнес. Але! Всі пишні промови цих бізнесменів практично нічим не запам’яталися глядачеві. Бо всі їхні слова глядач вже чув щодня всі ці тридцять років. Всі хороші слова про ринкову економіку. Про те, що держава не повинна втручатися в економіку, не повинна мішати бізнесменам. І у щільному потоці цих слів потонула дуже цікава думка Василя Хмельницького, що держава приречена на загибель, якщо не будуватиме заводів, підприємств для власного виробництва не тільки найнеобхіднішої продукції, але й машин та агрегатів, здатних конкурувати на світовому ринку. Цю думку було швидко затерто гарними словами про ринкову економіку, яка здатна до саморегуляції…
Так от, дуже хотілося б, аби успішні бізнесмени, які ратують за ринкову економіку, яка буцімто здатна до саморегулювання, зібралися після телеефіру, та й дружно поїхали у Вилкове. А в річковому порту, вірніше в тому, що залишилося від колись успішного порту на Дунаї, вони сіли на човники місцевих підприємців (вартість прогулянки по Дунаю і по каналах Вилкового від семисот до тисячі гривень) і прогулялися вулицями-каналами унікального Вилкового. Перше, на що звертають увагу туристів місцеві засмаглі гіди (вони ж рибалки за відсутності туристів), то це на залишки колись величезного рибопереробного комбінату, які ховаються в густих диких чагарях. «А ось тут, в цих чагарниках, колись був контрольно-пропускний пункт, через який проходили наші риболовецькі сейнери. КПП тепер нема, сейнерів нема і рибопереробного комбінату також. В нас ще тут був великий судноремонтний завод, але й він уже давно загнувся і заріс чагарниками».
А далі гіди покажуть бізнесменам (до яких, я надіюсь, радісно приєднаються Президент, міністри і депутати ВР) результат саморегуляції ринкової економіки у глобальних масштабах. Яскравий результат на родючій землі, яка не потребує внесення добрив, з унікальним цілющим кліматом.
На цій родючій землі місцеві жителі примітивним способом, бо на техніку не вистачає грошей, вирощують екологічно чисті овочі та фрукти, бо в цій зоні з унікальним кліматом ніхто не користується отруйними речовинами для захисту врожаю, затим як шкідників тут просто не існує.
І в цьому результаті бурхливої саморегуляції ринкової економіки, на родючій землі з унікальним цілющим кліматом місцеві підприємці відчайдушно борються за виживання.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma