- Привіт! Як справи, що нового?
- Живу, танцюю, сміюся. Змінила колір свого волосся. Холодно. Дощить. У місто прийшла вже осінь. А взагалі все, як звично. П'ю каву з гарячими компліментами і коньяк «закушую» чоловічими серцями. Що ще тобі цікавого розказати? Закинула ранкові пробіжки. Досі ще не побувала в Афінах. Не зраджую читанню книг. Час від часу телефоную мамі. Нове місто гарно мене прийняло. Жодної вулиці, що про тебе б нагадувала. Багато парків, але ними я ще не ходила. Їхні звивисті алеї нагадують мені артерії. Бачиш, як усе заплутано. Але ти ж знаєш, що я постійно фантазую і вічно все ускладнюю. Сьогодні парасолю забула, для мене це нормально. Повертаюсь додому в таксі. Здається, таксист дуже класний дядько. Слухає джаз і не матюкається в заторах. У вихідні піду в гори. Записалась на тренінг з першої медичної допомоги. Як бачиш, і тут не сиджу без діла. Визнаю, що скучаю за рідним містом, та, зрештою, це допустимо.
Вибач, що не питаю, як у тебе справи. Переконана, що все нормально. Ти також живий, здоровий, можливо, навіть змінив сферу своєї діяльності. Куриш і допізна сидиш у неті. Чекаєш на відкриття сезону полювання. Перевіряєш мій текст на орфографічні помилки. Переглядаєш мої фото, чи дуже змінилася. А знаєш, що найгірше? Ти так просто ніколи не пишеш. Це означає, що ти самотній і вже без тієї , третьої зайвої, через яку ти став для мене колишнім.