Наші друзі з видавництва "Пломінь" час від часу тішать наших підопічних військових хорошою літературою. Ну а бійці діляться враженнями від прочитаного з нами. До вашої уваги - роздуми одного з наших підопічних про книгу Зиновія Книша "Власним руслом".
***
Події розвиваються на Західній Україні - початок ХХ століття, період діяльності Української військової організації (УВО). Мені сподобався дух патріотизму, до того ж, організацією керував дуже злагоджений і цілеспрямований мозковий центр, який продумував кожен крок організації. Як результат - організація досить добре розширила свою діяльність по території Західної Європи: осередки УВО були і в Австрії, і в Чехії, і в Польщі, і в Німеччині.
Вплив УВО був досить вагомим, до того ж, учасники долучалися до інших організацій, де черпали для себе інформацію. В основному це були військові частини (УВО цікавила артилерія), в поліцію, у так званий виконком, але тільки на європейський манер. Так вони укорінювалися, працювали і вербували інших. Взагалі це все зароджувалося значно раніше, аніж 1920-1922 роки, тому що ці люди хотіли отримати свободу. А як її отримати? Лише повстанням, лише зі зброєю в руках.
УВО хотіли зробити Західну Україну окремою республікою, і йшли до цього потихеньку, крок за кроком: готували документи, вчили людей. Серед членів організації були і вчителі, і студенти Львівського політехнічного інституту, а це - один з найкращих політехнічних інститутів Європи. А ще цю територію заселяли люди, які жили хто під Польщею, хто під Угорщиною, хто під Румунією, - усі з різними звичаями, культурами, поглядами на життя. Але УВО об’єднала людей, визначила своїх лідерів, розробила закони, навіть обов’язки - хто, чим і як має займатися. І для цього треба неабиякий організаторський хист - от що мені сподобалося в цій організації.
Звісно, до них засилали агентів, поліція розбиралася, хто за цією організацією стоїть, збирала компромат. У результаті кожного з лідерів по черзі заарештували - більшість за фальшивими звинуваченнями, оскільки прямих доказів не було.
Насправді цікаво було почитати ще й просто як люди тоді жили, чим займалися, про що мріяли. Не скажу, до речі, щоби щось сильно за 100 років змінилося.
Фото: Пломінь
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma