Чи знайоме вам відчуття, коли не вмикається диктофон під час важливого інтерв’ю? Або коли відправив ідеальне резюме не потенційному, а діючому шефу? Громадянинові, який відбув понад 3 роки і 7 місяців у Дніпровському СІЗО - знайоме.
Чоловік позвався до установи з вимогою виплатити компенсацію у 170 тисяч грн за принизливі умови утримання. Позивач навів численні аргументи: непровітрювані й сирі житлові приміщення з пліснявою і тарганами, необлаштовані вбиральні, неякісне харчування тощо.
В принципі, він описав набір фактів, які знайомі кожному, хто хоч раз бачив український слідчий ізолятор зсередини. Втім, дніпровський апеляційний суд не повірив: мовляв, недостатньо доказів наведено, нормативи для харчування законодавством не встановлено, а видачу санітарно-гігієнічних засобів не передбачено.
За порушення прав людини суд визнав лише площу житлових приміщень - згідно Конвенції захисту прав людини, тримання у приміщеннях від 2,51 кв.м. до 3,8 кв.м принижує гідність в’язня. Проте скаргу лишили без задоволення, і в компенсації позивачеві відмовили. Чому так?
Позивач обрав неправильний спосіб захисту прав. “Дніпровська установа виконання покарань (№4)”, де утримувався чоловік, є юридичною особою, а не державним органом, тому не може відшкодовувати шкоду за рахунок держави. Фактично чоловік обрав не того відповідача - позиватися потрібно було до Міністерства юстиції.
За крок до перемоги зупинятися якось неправильно. До того ж, недотримання умов утримання під вартою є болючим питанням для тисяч людей. Тому ми сподіваємося, що чоловік все ж таки налаштований відстоювати справедливість до кінця і подасть ще один позов, цього разу правильно визначивши відповідача.
А від себе радимо як завжди: відстоюйте свої права з розумом.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma