Перш, ніж почати розмову про захист людини від нелюдів, необхідно спочатку усвідомити, що таке – нелюдь, звідки походять звіри в людській подобі, чого вони хочуть, що можуть і як вони цього домагаються.
Оскільки геть-чисто відсутня сполучна ланка між власне людиною (виду Homo Sapiens Sapiens) і людиноподібними видами, що передують Sapiens'у і деякий час співіснують з ним, можна вважати людину не продуктом природного відбору, але істотою явно штучного походження. Отже, приблизно 42 тисячі років тому, на Землі з'явилася ЛЮДИНА. Крім неї, на планеті жило кілька видів хижих гомінід. Вони вміли трохи обробляти камінь, користуватися вогнем. У них, зважаючи на все, була більш-менш розвинена система спілкування і зачатки примітивної релігії. Принаймні був присутній своєрідний похоронний обряд. Псевдолюди (користуючись термінологією Б.Діденко - суперанімали) не мали достатньо розвинених лобових часток головного мозку, тому їх усвідомлення дії, як і у всіх тварин, в першу чергу були спрямовані на задоволення власних потреб. Їхні зграї навряд чи були стійкими об'єднаннями. Вони, анітрохи не вагаючись, пожирали своїх хворих, поранених, ослаблених і часто – просто мертвих родичів. Купи розтрощених кісток гомінід у їхніх лігвищах (аж по ХІ сторіччя н.е.) красномовно свідчать про це. Основною ж їжею квазілюдей були трупи загиблих тварин. Справжні люди змушені були триматися постійно разом, тому що лише та родина (клан), де було чимало здатних тримати зброю членів, могла прогодуватися і захиститися від хижаків (включно з суперанімалами). Справжня людина («кроманьонець») могла виготовляти з каменю витончені, надійні та функціональні знаряддя. Малюнки кроманьйонця і зараз вражають глядача експресією та точністю у зображенні тварин та людей. У нинішніх, так званих «примітивних» народів, навіть знайомих із сучасною цивілізацією, ніде не спостерігається такий високий рівень образотворчого мистецтва. Людина, з'явившись Землі, однозначно стала предметом гастрономічної зацікавленості суперанімалів. Вони нападали на дрібні групи людей суто заради харчування. Одинокі люди зустрічалися вкрай рідко: самотність тоді означала вірну і швидку смерть. Людина була слабшою за суперанімала, адже квазілюди мали дар псі-удару по людському мозку. Якщо хтось вважає це містикою, то нехай згадає свідчення жертв шахрайства, коли люди, віддавши всі свої цінності, добровільно, потім описували свій тодішній стан одними й тими самими словами: «Як по мізках вдарили». Здебільшого, такі шахраї – циганки. А, покопавшись у текстах Рігведи, можна знайти досить багато місць, згідно з якими контактувати з деякими представниками місцевого населення (ці категорії спеціально обмовляються), темношкірого та дикого, можна було лише одним способом – ударом меча чи сокири по голові аборигена. Наші пращури вміли виділити суперанімала з натовпу звичайних дикунів. Виходячи з того, що власне гомініди дуже швидко зникли (після появи кроманьйонця) з лиця Землі, виникає питання – чому? Хоча між ними та людьми йшла люта війна на повне винищення, люди їх так швидко і всюди вибити не могли. Отже, має місце метисація. Зважаючи на все, надто подібні були генетичні набори. Тут залишається тільки гадати – чи то суперанімали послужили вихідним матеріалом для створення людини в чиїхось пробірках, чи вихідний матеріал - як для людей, так і для квазілюдей мав загальне походження. Втім, тут є місце для роботи генетиків. Хоч як це здатися дивним, ініціатива в метисації явно виходила від суперанімалів. Як мовилося раніше, канібалізм був для квазилюдей природною галуззю їх «народного господарства». Тому більш ніж можливе спеціальне відгодовування однією, агресивною частиною суперанімалів, іншої частини зграї, менш агресивної – виключно для використання в їжу. До тієї ж категорії належали й захоплені, але не зіжрані одразу люди. Поки їх тримали як «живі консерви», вони могли зазнавати сексуальної агресії з боку суперанімалів як самців, так і самок. Враховуючи те, що потомство у людських жінок, безумовно, пожиралося, а приплід у самок квазілюдей від людських чоловіків мав більше шансів вижити, стає зрозумілим – чому в деяких народів, хоч і ведучих родоводи за батьківською лінією, національна (кланова) приналежність визначається саме по матері. В результаті метисації суперанімали частково отримали людський мозок (збільшилися лобові частки) і за зовнішністю стали більше схожими на людину. А боротьба за головні ролі в зграях суперанімалів не залишила «чистим» тваринам жодних шансів випередити хитріших і кмітливіших метисів, які добре усвідомили для себе той факт, що їхня сила – в єдності. І ця людська якість, засвоєна квазілюдьми, зіграла і продовжує відігравати найчорнішу роль в історії людства. Мутантів - суперанималов можна було би назвати суперсуперанималами, але не станемо ускладнювати вимову, а трохи пізніше обгрунтуємо термінологію розподілу їх у підвиди. Отже, суперанімали навчилися більш-менш логічно мислити, освоїли складну мову та абстрактні поняття не пов'язані з безпосередніми діями у безпосередній час. Люди були поставлені у скрутне становище – тепер їм вкрай складно було відрізнити людину від суперанімала, намагаючогося увійти до людського племені, в якому він бачив і шукав кормову базу для себе. Під ззовні людською оболонкою ховався канібал і трупоїд, що поєднував звірині інстинкти з майже людським розумом. Настала стадія, яку академік Б.Ф.Поршнєв та Б.Діденко називають «адельфофагією» («поїданням побратимів»), що підштовхнуло людей до більшого відокремлення кланів. «Первісні соціальні утворення загалом завжди ендогамні. Етнос чи інший вид об'єднання людей завжди є перешкодою для шлюбно-статевих відносин із чужими. Тож ендогамія, що розділила світ на взаємно відокремлені осередки, зробила його химерною мережею расово-національних етносів.І все ж таки взаємне уникнення первісних популяцій було занадто запізнілим засобом, щоб таким чином захиститися від схрещування з палеонтропами-андрофагами» (Б.Диденко «Цивилизация каннибалов», Москва, ТОО «Поматур», 1999г.,стр.40).
Поршнєв, як і Діденко слідом за ним, роблять велику помилку, виводячи як людину, так і суперанімалів з одного кореня. Як мовилося раніше, немає жодних археологічних свідчень становлення людини, як продукції природного відбору, зате є безліч легенд про людей, які не є людьми. І вся ця нелюдь, природно, займалася канібалізмом. Щоб уникнути проникнення у «велику сім'ю» суперанімалів, люди спочатку вбивали всіх чужинців, а полювали, воювали разом, і одружувалися лише з представниками тих кланів, де панували схожі звичаї. Але й тут суперанімали знайшли лазівку – водночас із появою землеробства. І першою жертвою агресії людожерів - нелюдів стали племена динарської (арменоїдної) раси. У них було все, що потрібно суперанімалам для проникнення: надлишок продуктів харчування, ведення роду по матері (тут жінка виступала символом Землі, що годує народ), залежність від погодних умов. Ось де настало розділля нелюдям! Ще б пак – завдяки тваринній частині свого мозку вони знали, яким буде наступний рік – урожайним чи ні. А оскільки землероби на відміну від скотарів були більш терпимі до прибульців, то суперанімал, що оселився серед них, швидко ставав віщуном (чаклуном, жерцем та ін.), тобто займав у племені домінуюче становище. При цьому квазілюди, що навіть «олюдянилися» в результаті багатовікових схрещувань, не ставали людьми в повному розумінні цього слова. Очевидно, саме самка передає нелюдські якості більше, ніж самець, а схрещування самок суперанімалів з людьми збагачувало квазілюдський генофонд та розширяло можливості проникнення нелюді у всі сфери людської діяльності. В результаті з'явилося безліч метисів, які не мають повних здібностей суперанімалів, але старанно їх наслідують. З них нелюди, що захопили владу, і набиралися собі підручних. Це – агресивні та кровожерливі пристосуванці, до яких підходить застосований Б.Ф.Поршневим та Б.Діденко термін «сугестори». Суперанімали, що найяскравіше зберегли здатність до «мозкового удару», є домінаторами серед собі подібних і тому їх краще так і називати, тому що всі підвиди нелюді є «звичайні» надтварини-суперанімали. На відміну від сугесторів, домінатори не люблять вилазити на огляд натовпу. Вони перебувають у тіні, але керують звідти натовпами своїх поплічників, які несуть людям хаос та руйнування. Домінатори - одинаки за своєю суттю, настільки сильна в них ненависть до всього живого. Проте вони намагаються підкорити своєму АБСОЛЮТНОМУ впливу весь НАШ світ. Виродженці-метиси, які втратили агресивність, утворювали групу «дифузних» («розтікаючихся»), найбільш численну. Вони байдужі до всього, що прямо не стосується їхнього добробуту. Разом з аналогічними людськими виродженцями, ця публіка – основний споживач попси у всіх її видах, електорат проповідників «рівності» (але у самих відсутні будь-які рамки на їхнє особисте збагачення). Вибиваючись «нагору», перетворюються на «міщан у дворянстві», «буржуїв-сиріток» та їм подібним, вважаючи високу ціну речі чи послуги критерієм якості. Загальною рисою є приголомшлива скнарість у всьому, що не стосується їхніх особистих потреб. Людство, рухоме інстинктом самозбереження, вжило заходів у відповідь. Звісно ж, запізнілі. І слабкі. Свого часу серед людей була категорія ЗАХИСНИКІВ – воїнів-магів, які вміють виділяти суперанімалів усіх підвидів із людської маси. І знищувати їх. Тому домінатори відстежували Захисників і за допомогою підлості та хитрощів убивали. Як воїнів – берсеркрів Святослава Ігоровича, Імператора Русо-Київського, на дніпровських порогах. Захисники були окремою категорією людства, здатною вбивати та вмирати. Для чого, власне, вони й існували. На відміну від інтелектуалів-брахманів, яким пролиття крові – навіть суперанімалів – було не те щоб заборонено, але неприродно. Коли суперанімали ЗОВНІШНЬО стали такими, як люди, їх ще можна було впізнати шляхом розтину. Але найсуворіша заборона на прозекцію, під загрозою смерті, проіснувала до середини XIX століття, і трупи мало хто ризикував розчиняти доти, доки і ВНУТРІШНІ відмінності суперанімалів не зникли внаслідок гібридизації. Відмінності залишилися лише десь у мозку. Необхідно розробити дієву методику виявлення суперанімалів. Інакше ми втратимо наш світ. Але основною відмінністю суперанімала від людини є відсутність у кавзілюдей СУМЛІННЯ (совісті) - тобто здатності критично розцінювати свої вчинки.Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma