«Знаю обох. В обох головнокомандувачів є провали у спроможностях до прояву лідерства у хаотичних ситуаціях і обґрунтуванні власної позиції як військових керівників і насамперед як офіцерів перед політиками. Обидва мали можливості зміцнити офіцерську корпорацію, але цього не досягли»
– Віктор Муженко.
У грудневому інтерв’ю 2022 року для The Economist Валерій Залужний визначив політичну мету війни з боку України як захист її права на існування та збереження державності.
Він зазначив, що Росія прагне знищити Україну як незалежну державу, а не лише захопити окремі території.
Перебуваючи на посаді Головнокомандувача ЗСУ, Валерій Залужний публічно характеризував політичне керівництво України (на чолі з Президентом Володимиром Зеленським) стримано та професійно, але його заяви та дії вказували на зростаючу напругу та фундаментальні розбіжності у стратегічному баченні війни.
Він дотримувався принципу, що військове командування не повинно втручатися в політику, але його публічні заяви містили опосередковану критику.
Робочі стосунки, але без довіри. Офіційно Залужний описував свої стосунки із Зеленським як "робочі". Однак джерела, близькі до генерала, стверджували, що між ними був брак довіри, а Залужному було важко отримати час наодинці з президентом без його радників.
Розмежування ролей. Залужний постійно наголошував на класичному військовому розмежуванні: військові відповідають за знищення ворожих сил, а політики — за визначення кінцевої політичної мети війни та умов миру. Це непрямо вказувало на те, що він вважав політичне керівництво недостатньо чітким у формулюванні цих цілей.
Критика відсутності підготовки. У книзі, написаній радницею Залужного, згадується, що "правильні політичні рішення не були прийняті до лютого 2022 року", що дозволило росіянам захопити частину територій. Це була критика, спрямована на політичне керівництво за недостатню підготовку країни до повномасштабного вторгнення.
"Патова ситуація" та комунікації. Стаття Залужного для The Economist у листопаді 2023 року, де він заявив, що війна зайшла в "патову" або позиційну стадію, викликала публічне невдоволення Офісу Президента. Представники ОП критикували генерала за винесення "таких питань на публіку", що свідчило про розбіжності у комунікаційній стратегії та оцінках ситуації.
Уникнення політичних інтриг. Залужний ненавидів спроби підлеглих перекласти відповідальність на нього, і сам не хотів перекладати відповідальність на президента, надаючи лише факти про хід операцій. Він свідомо уникав політичних розмов, щоб не створювати напругу у відносинах із президентом.
Книга 2025 року. У своїй книзі, що вийшла наприкінці 2024 - початку 2025 року, Залужний більш відверто натякнув на непрості стосунки та розбіжності з Офісом Президента.
Поточна позиція. Після призначення послом України у Великій Британії він публічно коментує "План перемоги" Президента Зеленського як "абсолютно логічний і правильний", що може свідчити про намагання згладити кути та підтримувати єдність на дипломатичному фронті.
Підсумовуючи, публічно Залужний зберігав фаховий тон, але його дії та аналітичні статті містили завуальовану критику політичної частини керівництва за брак стратегічного бачення, проблеми з мобілізацією.
Отже, хоча Залужний ніколи не використовував різких публічних характеристик на адресу Офісу президента, його дії та аналіз ситуації вказували на глибокі системні та комунікаційні проблеми у їхніх взаєминах.
Суперечності у статтях та інтерв'ю Валерія Залужного 2025 року порівняно з його ранніми заявами 2022 року стосуються в основному оцінок можливої тривалості війни та політичних цілей її завершення, а також більшого наголосу на технологіях як ключовому факторі.
Основні суперечності та зміни в поглядах Валерія Залужного з 2022 по 2025:
Щодо тривалості війни
Позиція у 2022 році: війна сприймалася як боротьба на виснаження, але з надією на відносно швидке завершення за умови достатньої підтримки зброєю.
Позиція у 2025 році: Залужний публічно попередив, що війна може тривати ще десять років, до 2034 року, якщо не змінити стратегію та підходи до мобілізації ресурсів.
Суперечність / Зміна
Зміна тональності відносно перспектив: від стриманого оптимізму щодо термінів до більш реалістичного, довгострокового прогнозу.
Щодо політичної мети
Позиція у 2022 році: політична мета України була чітко ним подана як повна перемога та знищення Росії як імперії.
Позиція у 2025 році: він зазначив, що війна не завжди завершується перемогою однієї сторони та поразкою іншої, і не можна відкидати можливість довгострокового припинення війни (на роки), що дасть шанс на відновлення та політичні зміни.
Суперечність / Зміна
Зміна у визначенні кінцевої мети: від абсолютної перемоги до можливості компромісного або довгострокового припинення вогню як засобу збереження державності та відновлення.
Щодо характеру війни
Позиція у 2022 році: наголос ним робився на необхідності класичного озброєння (танки, артилерія) та мобілізації для прориву фронту.
Позиція у 2025 році: акцент змістився на те, що війна набуває ознак глобальної, і ключем до успіху є не лише кількість людей, а й швидке впровадження інновацій, технологій (дрони, автономні системи) та національної стійкості.
Суперечність / Зміна
Перехід від класичної військової стратегії до визнання домінуючої ролі технологій та інновацій як вирішальних факторів у війні майбутнього.
У статтях 2025 року Залужний, вже як посол України у Великій Британії, детально аналізує уроки війни та підкреслює, що швидкий мир без перемоги становить загрозу незалежності, але "довгий" мир, навіть в очікуванні наступної війни, дає шанс. Це більш прагматичний і менш категоричний підхід, ніж його заяви 2022 року, які були спрямовані на мобілізацію західної підтримки та внутрішньої волі до перемоги.
У своїх статтях (осінь-зима 2025 року) Валерій Залужний не бере на себе особисту відповідальність за відсутність чіткої політичної мети України у війні. Навпаки, він перекладає цю відповідальність на політичне керівництво країни, розмежовуючи військову та політичну сфери.
Основні його тези:
Згідно з класичною теорією війни, військове командування відповідає за знищення сил противника, тоді як політичне керівництво формулює кінцеву мету війни та умови миру.
Залужний прямо вказує, що без політичної волі та чітко сформульованої політичної мети будь-яка військова стратегія не матиме результату.
Він наголошує, що брак чіткої політичної мети унеможливлює раціональну основу для стратегії.
Отже, у своїх публікаціях він критикує ситуацію, коли військовим доводиться діяти без ясного політичного орієнтира, але не визнає це своєю провиною. Він позиціонує себе як військового фахівця, який виконує свою роботу, але потребує політичного бачення від влади.
Основні тези Залужного щодо відповідальності
Системні проблеми та ресурси. Він прямо вказує, що провал контрнаступу 2023 року стався через "недостатність сил та засобів" — брак необхідного озброєння та особового складу. Це покладає відповідальність на вище військово-політичне керівництво та західних партнерів, які не надали достатньо допомоги.
Підтримка посилення відповідальності військових. У 2022 році Залужний підтримав закон про посилення кримінальної відповідальності для військовослужбовців (за самовільне залишення частини, невиконання наказів тощо), але при цьому наголосив, що командири також несуть повну юридичну відповідальність за свої дії чи бездіяльність. Тобто він виступав за дисципліну та відповідальність на всіх рівнях, а не лише серед рядових бійців.
Критика окремих операцій. У статті вересня 2025 року він критично оцінив Курську операцію, зазначивши, що вона призвела до надмірних втрат і не принесла оперативного успіху, але він не звинувачував конкретних командирів, а аналізував стратегічні прорахунки та відсутність достатньої кількості ресурсів для її проведення.
Розмежування політичної та військової відповідальності. У своїх останніх статтях 2025 року він чітко розмежовує політичну мету війни (яку має визначити керівництво країни) та військову стратегію, за яку відповідає командування. Це не перекладання провини на нижчих командирів, а визначення ролі різних гілок влади та управління.
Загалом, риторика Залужного зосереджена на системному аналізі ситуації на фронті, а не на пошуку цапів-відбувайл серед підлеглих.
Еволюція поглядів та суперечності
2022 рік: У інтерв'ю The Economist, Залужний бачив мету як захист існування України від спроби Росії її знищити, що було зрозумілою і нагальною метою оборони.
2025 рік: У своїх нових публікаціях (наприклад, для LIGA.net), він проводить чітку межу між завданням військового командування (знищення ворожих сил) і метою війни, яку має визначити політичне керівництво. Він стверджує, що:
Політична мета має бути чіткою та реалістичною, щоб спрямувати всі державні ресурси на її досягнення.
Він критикує адміністрацію президента відразу (!!!) після звільнення з керівнивництва ОП Єрмака за нездатність визначити цю мету, що, на його думку, перешкоджає виробленню ефективної військової стратегії.
Виникає питання, а чому генерал-посол до цього не був такий щирий і відкритий? Чи це називається "хитрістю" закреслено "мудрістю"?
Залужний сам пропонує своє бачення політичної мети: "перемога — це колапс Російської імперії", а "поразка — повна окупація України".
Він також окреслює проміжну мету як "позбавлення Росії можливості здійснювати акти агресії проти України в осяжній перспективі", що може передбачати довгострокове припинення вогню, а не миттєву перемогу.
Отже, суперечність полягає не в тому, що він заперечує існування мети, а в тому, що він публічно критикує вище політичне керівництво за її відсутність у поточній політиці та комунікації.
Він наголошує на критичній необхідності чіткого визначення політичної мети, і його позиція полягає в тому, що чинне політичне керівництво не змогло її належним чином сформулювати або донести.
Аналітичні статті Валерія Залужного, особливо ті, що були опубліковані після його відставки наприкінці 2024 та у 2025 роках, містять цінні спостереження, але військові експерти та оглядачі виділяють певні слабкі сторони.
Основні слабкі сторони статей Залужного
Розмивання відповідальності за невдачі
Критики відзначають, що, вказуючи на брак ресурсів, технологій чи політичної волі, Залужний ефективно перекладає відповідальність за провал контрнаступу 2023 року та перехід до позиційної війни на політичне керівництво та західних партнерів. Деякі експерти вважають, що це може бути політичним маневром.
Він критикує "розпорошення сил" під час контрнаступу, але не бере на себе частину провини як тодішній Головнокомандувач, який планував або погоджував ці операції.
Запізніле оприлюднення критичної інформації
Багато тез, які він висловлює зараз про "патову ситуацію", технологічну перевагу Росії та необхідність непопулярних заходів мобілізації, були актуальними задовго до його публікацій. Критики вважають, що, будучи Головнокомандувачем, він мав би сильніше наполягати на цих змінах усередині системи, а не виносити це на публіку через ЗМІ лише тоді, коли внутрішньополітична ситуація стала напруженою.
Він сам визнавав, що не публікував деякі статті раніше через "крихку внутрішньополітичну ситуацію".
Надмірний акцент на технологічному рішенні
Залужний правильно наголошує на важливості технологій (дрони, РЕБ), але деякі аналітики вказують, що він може недооцінювати інші аспекти війни, такі як класична логістика, навчання піхоти та моральний дух, або ж ідеалізувати швидкість впровадження інновацій.
Історія воєн показує, що навіть проривні технології (наприклад, танки у Першій світовій війні) потребують десятиліть тактичних інновацій та системного підходу, щоб змінити хід війни, а не миттєвого результату.
Теоретичний характер аналізу
Статті Залужного мають високий рівень військово-теоретичного аналізу з посиланнями на класиків (наприклад, Клаузевіца), але іноді можуть здаватися дещо відірваними від конкретних, щоденних реалій управління військами на місцях.
Політичний підтекст
З огляду на його величезну популярність та відставку, багато експертів сприймають його статті як частину політичних маневрів. Це знижує сприйняття його аналізу як суто аполітичного військового експертного висновку.
Аналітичні статті Валерія Залужного вважаються значущими та цінними з кількох причин. Експерти та військові аналітики виділяють наступні сильні сторони його аналізу.
Сильні сторони статей Залужного
Глибоке знання військової теорії та практики
Залужний демонструє ґрунтовну освіту та розуміння класиків військової думки (Клаузевіц, Сунь-цзи). Він уміло поєднує теоретичні концепції з практичним досвідом ведення сучасної високоінтенсивної війни, що робить його аналіз багатошаровим та авторитетним.
Чесність та реалізм в оцінках
На відміну від політичних заяв, які часто перебільшують успіхи або применшують невдачі, Залужний пропонує тверезий та жорсткий погляд на реальність на фронті. Його стаття про "патову ситуацію" (позиційну війну) була неприємною для політичного керівництва, але точною з військової точки зору і спонукала до переосмислення стратегії.
Акцент на технологічній інновації
Залужний був одним із перших високопоставлених військових лідерів, хто публічно наголосив, що характер сучасної війни кардинально змінився. Він підкреслює вирішальну роль дронів, систем РЕБ, штучного інтелекту та автономних систем. Цей футуристичний погляд є критично важливим для планування перемоги у довгостроковій перспективі.
Системний підхід та стратегічне мислення
Його аналіз не обмежується тактичними деталями. Він розглядає війну в комплексі: як боротьбу економік, технологій, мобілізаційних потенціалів та політичної волі. Він постійно підкреслює, що неможливо перемогти суто військовими методами без забезпечення тилу, промисловості та міжнародної підтримки.
Авторитет професійного військового
Тези Залужного мають незаперечну вагу, оскільки він очолював ЗСУ під час найскладнішого періоду повномасштабного вторгнення. Його слова сприймаються серйозно як в Україні, так і за кордоном, оскільки він має довіру військових та міжнародних партнерів.
Чітке формулювання проблемних питань
Залужний не боїться ставити незручні питання про необхідність жорсткої мобілізації, прогалини в законодавстві, та про відсутність чіткої довгострокової політичної мети війни. Це дозволяє зосередити увагу суспільства та політиків на критичних викликах.
Підсумовуючи, сильна сторона його аналітики полягає в її авторитетності, реалізмі та здатності бачити стратегічну картину війни, поєднуючи класичну теорію з вимогами технологічного майбутнього.
Аналітичні статті Валерія Залужного, незважаючи на їхні сильні сторони, містять певні приховані загрози та ризики для України, які відзначають як українські, так і західні оглядачі. Ці загрози переважно стосуються політичних, морально-психологічних та стратегічних наслідків.
Приховані загрози в статтях Залужного
Підрив морального духу та деморалізація військ і суспільства
Ризик: відверті заяви про "патову ситуацію", можливу тривалість війни до 2034 року та брак ресурсів, хоч і є реалістичними, можуть сприйматися частиною суспільства як визнання неможливості швидкої перемоги. Це може демотивувати як військових на передовій, так і цивільних, що підтримують фронт.
Наслідок: зниження мобілізаційної готовності та зростання апатії.
Використання Росією його тез для пропаганди
Ризик: російська пропаганда активно використовує всі критичні заяви Залужного (про втрати, брак зброї, тривалість війни) як "докази" слабкості України, марності опору та неможливості перемоги.
Наслідок: ускладнення інформаційної боротьби та посилення внутрішнього розбрату через зовнішній вплив.
Створення підґрунтя для політичної кризи та розколу еліт
Ризик: чітке розмежування відповідальності та критика політичного керівництва за відсутність "чіткої політичної мети" поглиблює існуючий конфлікт між військовим та політичним крилом влади. Це може призвести до політичної нестабільності в країні під час війни.
Наслідок: політична криза, що відволікає ресурси від фронту та створює враження хаосу у західних партнерів.
Вплив на міжнародну підтримку та довіру партнерів
Ризик: постійне наголошення на тому, що "Захід дає недостатньо" або що війна перетворилася на технологічне змагання, яке Україна програє без радикальних змін, може викликати втому та сумніви у партнерів щодо ефективності їхньої допомоги.
Наслідок: зниження обсягів або уповільнення постачання критично важливого озброєння.
Недооцінка людського фактора та переоцінка технологій
Ризик: надмірний акцент на технологіях як "єдиному рішенні" може призвести до недооцінки важливості злагодженої піхоти, тактичної підготовки та індивідуального героїзму, що було ключовим для стримування ворога у 2022 році.
Отже, приховані загрози статей Залужного полягають у потенційній деморалізації, використанні його слів ворогом та ризику політичної дестабілізації, що може послабити здатність України до опору.
Аналітичні статті Валерія Залужного, незважаючи на критику та приховані загрози, відкривають низку важливих можливостей та перспектив для України, які можуть стати основою для успішного опору та перемоги.
Можливості, які розкриваються у статтях Залужного
Мобілізація внутрішніх ресурсів та суспільства
Можливість: чесний та реалістичний аналіз Залужного діє як "холодний душ" і може спонукати українське суспільство та владу до усвідомлення необхідності радикальних, непопулярних кроків.
Перспектива: перехід від сприйняття війни як короткострокової кризи до довгострокової національної боротьби, що стимулює внутрішнє виробництво, мобілізацію економіки та збільшення притоку добровольців.
Стимулювання технологічного прориву та інновацій
Можливість: акцент Залужного на технологіях (дрони, РЕБ, ШІ) як ключовому факторі перемоги може прискорити військово-промисловий комплекс України.
Перспектива: залучення талановитих інженерів, айтішників та приватних компаній до розробки вітчизняних інноваційних рішень, створення "армії дронів" та перетворення України на світового лідера у сфері військових технологій.
Посилення тиску на західних партнерів та оптимізація допомоги
Можливість: чіткий аналіз потреб та проблем, викладений авторитетним генералом, є потужним аргументом для західних урядів. Він допомагає донести, що Україні потрібна не просто допомога, а достатня кількість правильного озброєння для досягнення конкретних цілей.
Перспектива: оптимізація військової допомоги, перехід від "постачання потроху" до стратегічних пакетів допомоги, необхідних для зміни балансу сил на фронті.
Формування нової, реалістичної стратегії перемоги
Можливість: критика Залужного щодо відсутності чіткої політичної мети може змусити політичне керівництво України та партнерів сісти за стіл переговорів і розробити узгоджену, довгострокову стратегію, яка поєднує військові, дипломатичні та економічні зусилля.
Перспектива: визначення реалістичних етапів завершення війни, можливо, через довгострокове стримування Росії, а не лише через миттєвий вихід на кордони 1991 року.
Політична консолідація та поява нових лідерів
Можливість: його статті можуть стати основою для формування потужного громадянського суспільства або нового політичного руху, який вимагатиме від влади підзвітності, прозорості та ефективного управління ресурсами.
Перспектива: здорова політична конкуренція та поява нових, компетентних лідерів, які зможуть провести країну через виклики довгої війни та післявоєнної відбудови.
Отже, статті Залужного — це не лише констатація проблем, а й дорожня карта для України, як перетворити загрози на можливості через інновації, мобілізацію та стратегічне переосмислення.
Оцінка негативних дій та рішень Валерія Залужного на посаді Головнокомандувача ЗСУ часто є предметом дискусій серед військових експертів та політиків, і багато з них пов'язані радше з системними проблемами та браком ресурсів, ніж з особистими прорахунками.
Основні критичні зауваження щодо рішень Залужного
Стратегія контрнаступу 2023 року
Прорахунок: головним предметом критики стало планування та виконання літнього контрнаступу 2023 року. Деякі експерти зазначають, що Залужний, можливо, недооцінив щільність російських мінних полів та ефективність ешелонованої оборони, або ж не зміг достатньо швидко адаптувати тактику під час операції.
Відповідь Залужного: Сам Залужний у своїх статтях пояснив провал контрнаступу браком необхідної кількості техніки (танків, бойових машин) та вогневої підтримки, які не були надані західними партнерами в повному обсязі.
Проблеми з комунікацією та мобілізацією
Прорахунок: критики з Офісу Президента закидали Залужному недостатню публічну комунікацію щодо реального стану справ на фронті та проблем із мобілізацією. Вважалося, що він міг би сильніше тиснути на владу або звертатися до суспільства раніше, щоб прискорити необхідні (хоча й непопулярні) рішення.
Відповідь Залужного: він стверджував, що не міг розголошувати певні деталі, щоб не втратити елемент несподіванки чи не підірвати моральний дух. Він також наголошував, що питання мобілізації є політичним, а не військовим рішенням.
Надмірний консерватизм у тактиці (на думку деяких західних аналітиків)
Прорахунок: деякі західні військові аналітики припускали, що Залужний та його штаб занадто довго дотримувалися радянської військової доктрини, яка передбачає масовані фронтальні атаки, замість більш гнучких, децентралізованих тактик, що застосовуються арміями НАТО.
Відповідь Залужного: у своїх статтях він, навпаки, закликав до інновацій та впровадження новітніх технологій, що спростовує уявлення про нього як про суцільного консерватора.
Політичні суперечності з Офісом президента
Прорахунок: деякі спостерігачі вважають, що його висока популярність та небажання йти на політичні компроміси з Офісом президента ускладнили координацію між військовим та політичним керівництвом, що в умовах війни є критичним недоліком.
Відповідь Залужного: він розмежовував військову та політичну відповідальність, вважаючи, що його обов'язок — займатися військовою справою, а не політичними інтригами.
Генерал Віктор Муженко, колишній начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗСУ, висловлював певні критичні зауваження та оцінки щодо військових рішень генерала Валерія Залужного.
Основні тези стосувалися:
Контрнаступу 2023 року. Віктор Муженко зазначив, що хоча певні здобутки були, невдалий контрнаступ заклав основу для нинішньої ситуації зі здачею територій. Він вважає, що не було досягнуто очікуваних результатів.
Харківської операції. Він критикував Залужного за те, що після успішної деокупації територій не було проведено належного укріплення позицій, а штурмові підрозділи були відведені для інших завдань.
Статті в The Economist. Муженка здивувало, що Залужний у своїй резонансній статті посилався на розрахунки партнерів, а не на власні українські дані та аналіз.
Мобілізації. Муженко вказував на хаос у мобілізаційних процесах на початкових етапах повномасштабного вторгнення як на один із прорахунків, що призвело до призову людей без належної підготовки.
Звільнення з військової служби. Він прокоментував звільнення Залужного "за станом здоров'я" через ВЛК, назвавши це "єдиним виходом" для звільнення під час воєнного стану і зазначивши, що це викликало неоднозначну реакцію у військових колах.
Загалом, Муженко підкреслює необхідність глибокого аналізу та професійності у військовому керівництві, порівнюючи сильні та слабкі сторони Залужного та його наступника Олександра Сирського.
ВИСНОВКИ
1. У заповідях, які Бог дав Мойсеєві, сказано: «Не робитимеш собі різьбленого кумира чи подоби того, що на небесах угорі, і того, що на землі внизу, і того, що у водах та під землею. Щоб не падав ниць перед ними і не служив їм…» (Вихід, 20, 4-5).
Значення вислову: не схиляйся сліпо перед ким-небудь або чим-небудь.
2. Все, що відбувається в теперішньому моменті, є прямим результатом подій, рішень та дій, які відбулися раніше. Ваше сьогодення — це кульмінація подій історії. Минуле не лише формує сьогодення, але й закладає основу для майбутнього. Те, що ми робимо зараз (у нашому "теперішньому", створеному "минулим"), визначатиме наше "майбутнє".
Отже, минуле є не просто набором «аналітичних» спогадів, а й активним архітектором поточної реальності.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma