Ну ми ж не можемо без ср@ча, за політику, за релігію, по пофіг за шо, сьогодні пробіглася стрічкою, як не однакові селфі, так про Томос.
Так ось я без селфі і не зовсім про Томос.
(сорян, знову проперло мене на багато букафф, знову з вірою, що хоч десятеро прочитають, хоч один зрозуміє....)
Я взагалі не релігійна людина, хоча хрещена в православ'ї. Вірю в Вищу сила над нами, вірю, що в кожному є частинка того самого Вищого Розуму, який закритий в товстостінній темниці стереотипів, вдовблених в голови з дитинства. Я вірю, ні, я знаю, що Бог (Вищий Розум, Вища Сила) один єдиний і не важливо, як до нього звертаються, Ісус чи Аллах чи Будда чи ще якось.
Мені противно читати чи чути, як дехто починає викаблучуватися, гидомирно кривлятися вип'ячуючи свою необізнаність і недолугість за словами "ваш Йося", ваш "Буддька", "ваш божок".... Скільки не зарікалася судити, але оце вошколуплення нагадує блошині стрибки на космічному кораблі, противно просто, сумно і противно. Принижуючіи інших хіба можна піднятися? Це вибір нікчем.
Я вірю, знаю, що немає неможливого для людей, і кожна дія, будь-то прорив в науці чи суперські фізичні здібності - це зроблено завдяки ВІРІ в успіх. Це і є ВІРА!
Віра - це не хреститися трьома чи чотирма пальця, віра це не тримати пост чи сповідуватися чи ще шось. Віра - це вірити в себе, бо ми "створені за образом Його" не руками-ногами схожі, і частинкою Вищої сили в кожному з нас.
Люди віліковуються від онкології, СНІДу, люди піднімаються після повного паралича, люди досягають неймовірних висот в спорті, роблячи зхі своїм тілом таке, від чого волоси дибом, люди здійснюють наукові відкриття, люди рятують інших і ведуть за собою завдяки ВІРІ.
Як казав Любомир Гузар, світла йому Пам'ять, коли його запитували "чого не можна істи в піст", він сказав: "головне не їсти одне одного".
Вірити - не нав'язувати своє бачення світу, а вдосконалювати життя навколо себе. Робити ідеальним своє тіло, свій розум, свої здібності. Щоб ВІРИТИ треба перемогти, перше за все саого себе.
Віра в нас. Страх - це теж віра, але віра песимістична, віра в те, що буде все погано, не вдасться. Цю віру ми маємо всі, це безкінечні потакання слабкості, ліні, фобіям, ця віра -вона проста, доступна, її не треба розвивати в собі. Не втративши Віру, а вірячи в погане люди спиваються, здаються хворобам, опускають руки одним словом. Це зворотня сторона медалі.
Віру треба виховувати в собі, тренувати, це важче, ніж з м'язами. Це трендець, як важко. Тому щиро вірять одиниці з мільйонів. Вірять в себе.
Більшість обирає шлях засудження. Не вчинків, не причин та наслідків, а просто як факт. Починали люди війни іменем Христа, насра@вши на заповідь НЕ ВБИВАЙ. Висновок - погана віра, поганий Ісус, бо бачте, регілія агресивна.
Та йоханий бабай, люди! Чи Христос вчив вбивати? Чи вчив накопичувати бабоси, а потім будувати золоті храми для відмиття гріхів? Ви взагалі читати хоч одне з Євангелій не як релігійну літературу, а як філософські роздуми і висновки? Вже про Біблію мовчу, як би її не переписували з роками, як би не трактували державні священики покору на користь державі, але своїми головами думати не пробували, власні висновки робити?
Ну і трошки таки про Томос.
Роісяне кажуть, що вірять... Вчора в леніна та сталіна, сьогодні в Ісуса та Діву Марію, завтра ще в когось будуть вірити, в кого мода буде, яка вказівка прийде "з верхів". Українці дещо інші. Це добре, просто мегачудово, що Українська церква нарешті буде незалежна від фейкових кац..московських релігійних установ, але багато з тих, хто радіє Томосу звездять тут же, не відходячи від каси про "божков" в інших релігіях, типа які ми круті, "щирі православні" а інші бяки, є такі унікальні кадри, що призивають обрати Порошенка на другий президентський термін, типа Томосу і безвізу і ще 144 реформ вже достатньо для його канонізації.
Де віра і де релігія, де релігія і де держава.....
Я вірю. Іноді, коли бувають якісь негаразди, здається що віра кудись зникає і хочеться то повити на місяць то дати комусь в пику , ну все по ситуації.... Але це все камінці на дорогі, які не можуть збити зі шляху.
Я вірю в себе, вірю в рідних, вірю (хоч як то не важко) в те, що Україна не зникне у внутрішніх ср@чах, а все ж стане колись нарешті державою, яку можна буде не просто любити за чудовук землю, клімат, не тільки вшановувати окремих героїв, а гордитися всім її населенням. Сильним, мужнім, розумним, гордим, шляхетним, справді незалежним.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma