Захопливий і драматичний роман Юлії Чернінької «Спадок на кістках» – містичний трилер з детективною основою – продовжує традицію історичної белетристики у нашому письменстві, і гідно вкладається у скарбницю жанру. І важливо при цьому те, що цей жанр розвивається одночасно на різних теренах літературного краю, і що на Сході та Заході України, де колись панував «червоний» режим, зберігають пам'ять про його невинних жертв – не «ворогів», а героїв нашого народу.
Минуле у цьому містичному трилері з детективною основою тісно переплелося із нашим сьогоденням. Історичні розділи, в яких мова про радянський терор 1941 року в Західній Україні перемежаються історіями героїв, які живуть у Львові буденним життям. стратегія і тактика «червоного» окупанта не вирізнялася різноманітністю на різних теренах зайнятих ним земель – від Сходу до Заходу України. «Усе зараз робили поспіхом, - нагадують нам у романі. - Німці наступали. Евакуювати в’язнів не було ні часу, ні бажання. Це були ідеологічні вороги, що потенційно створювали небезпеку для режиму. І неважливо, жінки це, літні люди чи навіть діти, яких виховали в ненависті до Москви. Питання в доцільності ліквідації ворога ніколи не було актуальним. Указ про розвантаження тюрем видав сам нарком Меркулов».
У буденному житті – події, що, здавалося б, не мають жодного раціонального пояснення, але також – звичайні людські почуття, мрії, прагнення, розчарування і, звісно, кохання. У минулому – радянських визволителів до місцевих красунь: «Хотілося напитися й наїстися цієї дівчини. Як її там? Оля чи Лампа? Хай буде вже Віоланта, коли їй так до вподоби…» У нашому сьогоденні – одного з головних героїв, зірки львівської журналістики, який попри поважний вік шукає своє кохання. Спершу в особі мами своєї колеги. «Думки про Веро не йшли в нього з голови. Відчував дискомфорт через усе, що трапилося ввечері. Хотілося знову побачити її. Довго не вагаючись, він написав Яні в месенджер і попросив номер телефону мами». А потім і самої доньки. «Зараз він більше думав про Яну. Дивувався, що кілька років пропрацював із нею й навіть не здогадувався про цю близькість, яка між ними панувала. Поруч із нею його опосідало дивне відчуття. Так, наче повернувся додому, - тепло, затишно і спокійно…»
Але навіть ця «парубоцька» романтика відбувається на історичному тлі, де колишній психологічний диспансер, створений на місці соляної шахти, де у 1940-х було масове поховання «ворогів народу», залишається містичним магнітом, який притягую достоту всіх героїв та персонажів цього незвичайного роману.
Юлія Чернінька. Спадок на кістках. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2024
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma