Довідка:
Капітан Безіл Ліддл-Ґарт – британський офіцер, учасник Першої світової війни, військовий історик та теоретик, котрий вагомо вплинув на розвиток механізованої війни в XX столітті, а також на теорію стратегії в цілому. Автор всесвітньовідомих книг: "Основи тактики піхоти" (1923),"Стратегія непрямих дій" (1929), "Полковник Лоуренс" (1939), "Революція у війні" (1947) тощо.
Судження:
"Армія, не зважаючи на свої хороші сторони, є в'язницею для мислячої людини. Як мені часто доводилося бачити, такі люди стають нервовими і роздратованими або ж замкнутими у собі.
Причина прихована у початковому страху перед істиною, властивому будь-якій армії.
В душі, військовій людині притаманні романтичні вигадування.
Високі чини багато говорять про розвиток характеру, однак насправді душать ініціативу і косо дивляться на молодих людей, які володіють інтелектуальними задатками та оригінальністю мислення, необхідними для успішного командування" –
"Думки про війну" (1944).
Урок для військових лідерів:
Військовий лідер володіє врівноваженим балансом розуму і волі. Військова людина повинна мати стільки ж характеру, скільки і розуму (Наполеон).
Наполеон порівнював справжнього військового лідера з "квадратом", в якому основою є воля, а висотою – розум. Квадрат буде квадратом тільки за умови, якщо основа дорівнює висоті.
Визнаним лідером може бути тільки та людина, у якої воля і розум урівноважені. Якщо воля значно перевищує розум, він буде діяти рішуче та мужньо, але не зовсім розумно; а в протилежному випадку – у нього будуть хороші ідеї і плани, але не вистачить мужності і рішучості здійснити їх.
Дуже поширена помилка, що функцією розуму вважається вигадування планів, а функцією волі – їх виконання. Це – неправильно.
З одного боку, виконання плану вимагає розуму не менше, ніж волі, а з іншого, в мисленнєвій діяльності військового лідера замисел плану зазвичай невіддільний від його виконання на практиці. У цьому й полягає одна з найважливіших особливостей інтелектуальної роботи військового лідера.
Справжнім двигуном вольової дії є "розум і прагнення", або "розумне прагнення". "Розум не приводиться у рух без прагнення", але "обидві здібності розум і прагнення - зумовлюють рух" (Арістотель).
Єдність розуму і прагнення Арістотель називає волею, з одного боку, і практичним розумом – з іншого.
Розум військового лідера є однією з конкретних форм практичного розуму в арістотелівському розумінні цього терміну; його не можна розуміти як якийсь чистий інтелект він – єдність інтелектуальних і вольових складників.
Коли кажуть, що якийсь воєначальник має видатний розум, але позбавлений таких вольових якостей, як рішучість або моральна мужність, то це означає, що розум у нього не той, який властивий військовому лідеру. Справжній розум не може бути у людини безвольної, боязкої і слабохарактерної.
Щоб вирішити у найкоротший термін виключно складні завдання у вирішальні хвилини бою (операції), недостатньо зберегти нормальне функціонування розуму. Військовим лідерам необхідні також "окрилення і загострення здатності мислення" та прояв "рідкісної величі духу" (К.Клаузевиць).
розум + воля + вести команди до виконання місій = видатне військове лідерство
#Бойове_лідерство_українців
#Місія_насамперед_люди_завжди
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma