…Кажуть, є такий тип вояків, які не сплять, не мерзнуть, не скаржаться на фронтовий побут. Наш герой так само не звертає увагу на зовнішні негаразди, занурюючись натомість у внутрішній стан солдата.
Загалом це друга книжка відомого німецького клясика, який чотири роки провів в окопах Другої світової. Офіцер і герой, він пише про Західний фронт, філософськи осмислюючи війну, розмірковуючи над тим, яка вона змінює людину, як впливає на кохання, мистецтво, літературу, політику – і пояснює, чому помиляються пацифісти. Так, Юнґера порівнюють з ними – Гемінґвеєм і Ремарком - але насправді він інакший, хоч і не мілітарист. Він пише про відвагу і мужність, милосердя і боягузтво, а вірить, тим не менш, лише в інстинкт воїна.
«У боротьбі, у війні, що зриває з людини усі умовності, які висять на ній, наче дрантя на жебраку, - звір підіймається на поверхню душі, немов таємниче чудовисько. Тоді він виривається вгору, як всепоглинаюче полум'я, як нездоланний вихор, який запаморочує маси, як божество, що сидить на чолі війська. Там, де всі думки та всі дії зводяться до формули, відчуття також мають пасувати жахливій та простій цілі - знищувати ворога».
Ернст Юнґер. Війна як внутрішнє переживання. – К.: Стилет і стилос, 2022
На фото: Ернст Юнґер. 29 березня 1895 - 17 лютого 1998
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma