Вкотре, на черговому колі історії українське суспільство повторює, начебто запрограмовано ту саму спадкову слабкість чи помилку: воно не бере на себе відповідальності за успішне завершення проекту створення нації; не приймає його у свою власність та виняткову зону відповідальності.
Помолилися Боженьці. Зробили на 5 гривень донат. Добре. Чудово. Але хто подивився, перевірив, переконався та прогарантував, що кожен снаряд і фугас, кожна куртка і пара берців, які пішли туди, працюють якісно і так, як вони мають?
Де вони ці чудові сили? Вони вже існують, заходячи на четвертий рік повномасштабної, дванадцятий нової і сто сьомий, вікової?
Ні: їх немає. І це, на жаль, уже не аналіз а просто голий факт реальності. Наприкінці третього року повномасштабної війни, у критичній фазі протистояння новини вдарили відразу кількома сканадалами що прямо стосуються і належать до того найголовнішого питання.
Зірвано постачання мін. Скандал на мільярди. Захисникам нема чим зупиняти пручого ворога.
Відкликанo через неприйнятну якість фугаси для мінометів. Вони не вибухають і не зупиняють ворога: у критичній, можливо вирішальній фазі протистояння.
І Боженька тут не допоможе, але може подивиться зверху і пустить скупу сльозу. Шкода, і знову. А так гарно розпочинали.
Усе це Україні добре знайоме. Написали, з деклараціями красиву добру книжку. І полюбили її, прослезилися та поставили в рамку. І далі, у звичайни справи, як завжди. Однією рукою донат, іншою угода зі спонсором агресора - бо жити треба зараз, а гроші з неба не впадуть. Виступив на патріотичному засіданні - і провів обговорення відкату за поставку мін - тих самих, які не вибухають. В які насипали шлак та пил замість пороху. Зате збудувалась нова нова вілла десь в Іспанії. А що, просто життя, таке як воно є в Україні. Без новин та сюрпризів.
І, звісно, ні для кого не має бути новиною що така незалежність завжди: незмінно, веде по колу і прямо в початкову точку відправлення, рано чи трохи пізніше. З п'яти букв. Вгадали? Hе збіг, нi які тут збіги. Щонайменше закономірність, пряма і жорстка. А Європи це десь там - за горами та туманом. Так було у нас завжди.
Сюрпризів тут не буде тому що не може бути: логічно, і за фактом. Бо щоб проєкт незалежності: реальної не паперової, просувався та завершився так як потрібно незалежній європейській нації, міні повинні працювати і фугаси, вибухати. Їх має бути стільки скільки потрібно для завершення проекту і ще з невеликим запасом. Це просто логіка – які в ній прогалини, як обійти і чим замінити? Вона працювала для Фінляндії, Великобританії, США – чи можуть бути чудові винятки? Не дійшло, століттями, прикладами тa дослідами? Не зрозуміло ще?
І це означає одну просту річ: хтось має стати, і бути власником проєкту, до самого завершення. Хтось має взяти і нести відповідальність, до його завершення. Фізіономій, крісел і промов не вистачить: Час добре знає різницю між словами та результатом. Чи знає її Україна? Чи може розуміти? І знову: іспит. Молитов і донатів може не вистачить – вони не заміна розуму та відповідальності. І героїзму навіть - його може просто не вистачити щоб подолати історичну межу як не вистачало.
Це говорить сам Час. Пограти з ним у дурня aбo наївних, це завжди. І результат буде той самий, а який ще - це Воно цe легко гарантує. Де ще наївні? Хто ще не розуміє?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma