«Це ж треба міхи карбованців, щоб за обід платити сотню цієї валюти, і, незважаючи на це, вже здалека видно повні-повнісінькі ресторани веселих харків’ян і харків’янок, зайнятих поїданням вечері», - дивувався автор прифронтових репортажів, відвідавши слобідську столицю.
Так, у книзі Володимира Гінди "Нацистська окупація України" (К.: Арій) на основі архівних джерел та спогадів висвітлено майже невідомі досі сторінки історії України згаданого періоду. Адже що і звідки нам відомо про нього? Це здебільшого або щоденники, або ті самі спогади. Зокрема про те, як жилося по тому, коли зникла радянська влада, чиї агенти, тим не менш, залишилися вірні своєму покликанню – нищити українське життя. Отруювати колодязі, підривати мости, сіяти паніку серед населення, яке нарешті зажило мирним життям. За що його після війни ще й масово хотів вислати у Сибір сумнозвісний маршал Жуков. Мовляв, нехай українці, що залишалися під німцями, за Уралом будують свою Україну.
Те саме, до речі, декларують сьогоднішні його правонаступники. Тим часом у згадані роки – аби поглянути на "життя з німцями" - до прифронтового Харкова завітав відомий письменник Улас Самчук. Нотатки з цього чотириденного візиту він видрукував у своїй тодішній газеті "Волинь", а вже аж у 1992-му їх вперше передрукував харківський журнал "Український Засів" під редакцією автора сих рядків. У дещо зміненому вигляді вони також увійшли до спогадів Самчука "На коні вороному". "На третьому році війни ви несподівано аж у Харкові бачите ковбасні зі справжніми ковбасами, що висять по стінах, мов коралі, і ви можете їх за певну в’язку совєтських (тут все ще гуляють совєтські карбованці) купити без ніяких карток, - згадував автор спогаду. - І бачите навіть сало... Ха-ха! Українське сало! І навіть зрідка масло. І повно-повнісінько парфум і мила "Теже", "Украинская Ночь". І лимонад, лимонад, лимонад... І навіть пиво. Але й ціни. Це ж треба міхи карбованців, щоб за обід платити сотню цієї валюти, і, незважаючи на це, вже здалека видно повні-повнісінькі ресторани веселих харків’ян і харків’янок, зайнятих поїданням вечері".
Отже, "всі жують", як уточнював Самчук у своїх репортажах з Харкова. Так само у книжці Володимира Гінди допитливий читач знайде унікальну інформацію про побут українців за німецької влади, дізнається про тогочасний кримінальний світ, корупцію поміж чиновників та спекуляції серед населення, про боротьбу німців із самогоноварінням, роботу українських театрів, шкіл, стосунки цивільного населення з радянськими партизанами, про спроби гітлерівців ліквідувати колгоспну систему тощо. Значну увагу автор також приділив діяльності українських націоналістів під час окупації та репресіям німецької влади проти них.
Фото: Харків, 1942
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma