У житті авторки цієї книжки довгий час було одне й те саме: рутинні хатні справи, догляд за дітьми, нетямущий чоловік і брак часу на власні бажання. Одного ранку вона збагнула, що так далі тривати не може. Глянувши на безлад в домі, замурзаних дітей і гору посуду, вона відчула, що замахалася. Настав час перезавантажити життя та віднайти себе у вирі чужих потреб і бажань.
Це усвідомлення змусило авторку-героїню книжки "Замахана жінка" згадати про все, чого їй хотілося, але на що ніколи не вистачало часу. Список заборонених бажань містив найпотаємніші мрії та навіть деякі шаленства. Так вона здійснила поїздку в Непал, запропонувала чоловікові відкритий шлюб, відірвалася з подругами на Ібіці, а ще купила вібратор. Відкрившись бажанням та окресливши власні межі, жінка змогла пізнати свою сексуальність, прийняти тіло та нарешті відновити здатність насолоджуватися життям. «У той день, коли ми з Євою сходили в секс-шоп, - згадує вона, - повертаючись додому і прямуючи до залізничної станції, я роззирнулася навколо і побачила, які всі нещасні. Побачила людей, які бояться дивитися комусь в очі, бояться заговорити з незнайомцем, бояться одне одного. Коли ми стали такими похмурими? І, що важливіше, коли ми всі разом вирішили просто згаснути?»
Уривок з книги
«Як до такого дійшло?» — спитаєте ви. Рік тому в мене наче джмелі в голові завелися.
Одного ранку я прокинулася з відчуттям, що мене от-от розірве на маленькі шматочки. Всередині все горіло, і я поняття не мала, що робити з тим вогнем, а він їв мене поїдом. Я була зла. Знуджена. Втомлена. Жалюгідна. Невдоволена. І дуже самотня. Як подивитися збоку — моє життя просто ідеальне, навіть поскаржитися нема на що. Хороша робота, нормальний чоловік (із секретарками не колобродить), троє дітей (гарних таких дітлашків, хоча час від часу справжніх гівнюків), будинок, собака й оте все, про що мають мріяти дівчатка ще змалечку. Але на серці в мене не було спокою. Мені в печінках сиділи всі ці щоденні розмови про те, що в нас сьогодні на вечерю і кого на які гуртки везти. За вісім років мені страшенно набрид одноманітний подружній секс — або його відсутність. Я не хотіла, щоб мене сприймали як «мамочку». Я мріяла, щоб мене прагнули, щоб хтось з ранку до ночі бачив мої очі й готовий був заради мене на звершення. Я не бажала перетворюватися на особу, якою не була… Не бажала вдягатися «як мамочка», стригтися «як мамочка», ставати «маман-таксі» й бути записаною в чужих телефонах як «мама такого-то». Я хотіла бути собою.
У мене були приятельки — інші жінки, інші мамочки, але чомусь із жодною з них я не могла поговорити про свої бажання. Навколо мене тусувалися самі тільки задоволені вимріяним життям жінки: двоє діточок, мінівен, у якому вічно щось валяється на задніх сидіннях, море раз на рік, сусіди й родичі в гостях час від часу і йога щовівторка зранку — бо треба ж і собі час приділити. Мене від усього цього аж вивертало. Дивлячись на себе в дзеркало, я навіть собі самій не могла пояснити, ким тепер стала. Переді мною була лиш тінь колишньої Тови — якою я була ще до народження дітей, до того, як утратила себе. Я раптом почала мріяти про садівника, якого випадково побачила кілька місяців тому. Був ранок, я мала бігти з близнюками в садок — запізнювалася, як завжди. Під джинсовою курткою на мені була залита чаєм футболка, на ногах — лосини для йоги, і я розпачливо намагалася запхати в подвійний візок малюків, які розбігалися в різні боки. Аж тут я побачила його. У шортах, із кубиками на животі й масивною машиною для роздмухування листя на плечі. Він був точно як той бронзовий австралійський серфер із реклами енергетичного напою. Ще й топлес. Реально. Він саме вийшов із чийогось подвір’я і прямував до своєї вантажівки, припаркованої якраз біля моєї машини. Цікаво, він помітив, як я витріщаюся на його вкриті татуюванням плечі з-за темних окулярів? Останнім часом я полюбила темні окуляри. Вони стали частиною моєї «уніформи мамочки», у якій я розвозила дітей, — під темним склом чудово ховалися темні кола під очима. (Я не висипалася, бо діти весь час будили мене посеред ночі, щоб обговорити якісь важливі питання.) Але я намагалася переконати себе: якщо забути про вузол волосся «як у мамочки», розтягнутий ліфон «як у мамочки» і спокусливі труселя, то ці окуляри на пів обличчя роблять мене схожою на Жаклін Кеннеді. Хоча кого я тут обманюю.
Насправді мені було все одно, бачить той сексі-садівник мій пристрасний погляд чи ні. Я думала тільки про те, як він піднімає мене своїми сильними руками і притискає до стіни, а він у цей час ніс собі на плечі той довбаний повітродув».
Това Лей. Замахана жінка у розквіті літ: як відкрити життя наново. – К.: Yakaboo Publishing, 2021
Ілюстрація: Валерій Барикін
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma