…Кажуть, слово – не діло. Мовляв, ним можна розкидатися, і нічого через це не буде. А як зробити так, щоби воно навпаки - діяло, нагадуючи, що насправді має енергію, будучи спроможне впливати на будь-яку справу? Якщо чесно, існують рецепти, і наразі мова саме про них.
Отже, по-перше, як підказують нам у книжці івано-франківця Романа Рудого «Афоризми. Словомедитація» (Чернівці: Книги - ХХІ), «аби мовлене слово мало вагу, треба спершу зважити думку». Ось і виходить, що ця колекція влучних думок, слушних виразів і вишуканих зразків авторської мудрості – продукт інтелектуальної творчості, яка триває все життя. Швидше «зважити» не виходить.
По друге, що ж саме робить – зі словом, думкою, зрештою, з усіма нами – наш мудрець з Івано-Франківська? Пригадується, один з авторів, що родом з 1930-х, просив дати йому жменю багнюки, щоби намалювати наш портрет. Цей – малює, видобуваючи фарби і з-за пазухи Бога, і з кишені диявола: саме там, як дірки в сирі чи родзинки в тісті, ховається мудрість. Визріваючи, вона стає «народною», набуваючи права називатися авторською «філософією».
Адже дивіться самі. Збірка Романа Рудого «Афоризми» має ще й назву «Словомедитація», і що ж це означає насправді? Невже «слово» - це «мед» і «таця», тобто речі несумісні, які розпливаються одне на одному, витікаючи з рота і не даючись до рук, і завдання майстра – зібрати їх до мудрої купи, щоби вони, нарешті, стали сякими-такими висловами? Наприклад, отакими:
«Перескакувати з думки на думку легше в невагомості».
«Розум не хоче згадувати, що серце не може забути».
«Бажання говорити ніколи не співмірне терпінню слухати».
«У сліз є русло думок».
«Коли нас залишають пристрасті, надходить думка про Небо».
«Бідне те багатство, яке добуте за всяку ціну».
Насправді ж влучні думки автора різні за своїм змістом - серйозні і не дуже, «прикольні» і глибокі, але всі вони допоможуть по-філософськи глянути на повсякденні речі і наше буття, давши можливість зазирнути в себе, відпочити у словомедитації, ще й розважитись. Назви розділів, в яких зібрані багаторічні поклади мудрості говорять самі за себе:
«Слово про релігію»,
«Мелодія кохання»,
«Справи сімейні»,
«Мистецьким рядком»,
«По-людськи про людське»,
«Життєві візерунки»,
«Людина та час»,
«Філософія життя».
Усі афоризми Романа Рудого продиктовані життям і занотовані професійним пером, адже відсіяти полову від зерна істини – на це треба неабиякого хисту і досвіду. «Обійміть життя - і воно вас пригорне», - радить автор, і додає: «Мудрий полюбляє розумну інформацію, розумний — цікаву, дурний - смішну. І при цьому нагадує: «Мовчання за формою змістовніше, ніж розмова без змісту» і «Людина - це вершина гори, що сяє світлом свого розуму, від чийого тепла стікають потоки її діянь».
Головне, не забувати про це, говорячи з людьми і з собою. Але перед тим, звичайно – думати. Іноді для цього не вистачає цілого життя, адже мова про афоризм, мудру думку, філософську максиму, які викристалізовуються з великої кількості міркувань, сумнівів, припущень. Про це у збірці Романа Рудого немало – особливо у розділі «Людина та час». Варто прислухатися, чи пак прочитати.
«Життя протікає в руслі думки».
«Німа сцена — слово узяло мовчання».
«Дзвін сповістить округу, що ви померли, а вона і не здогадувалася, що ви тут жили».
«Народитися можеш будь-коли, але померти постарайся вчасно».
«Залишеним слідом для слідчого можна увійти в історію.
«Сліди стираються, безслідно ідучи».
«З віком мудрішаєш або дурнішаєш, залежно з чого почав».
«Ми є продуктом моралі свого часу, як білизна на шнурку».
«Є народи з проводарем розуму, а є — з погоничем серця».
«Збігає вечір життя і буде ранок для інших».
«Мова — слова народні, мелодія — його душа».
Роман Рудий. Афоризми. Словомедитація. - Чернівці : Книги — ХХІ, 2021. — 160 с.
Ілстрація: Raceanu Mihai Adrian
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma