Стародавня система фортифікаційних укріплень,що частково збереглася до наших днів.
Чи є потреба сьогодні спорудити «Зміїний вал ХХI сторіччя» від Чорного до Балтійського морів і на сторіччя відгородивши мордор від Европи ?
Яка технологія можлива для застосування? Наші пращури будували дерев’яну основу з дубових стовбурів і на цю основу насипали грунт. З плином часу,з’являлися нові технології та методи. Пропоную пригадати технологію майже сторічної давнини.
Проект "Аввакум".
Сам матеріал був невигадливий, він виготовлявся шляхом змішування та заморожування двох компонентів : 86% води і 14% відходів деревообробного виробництва тирса,тріски. Новий матеріал випробували на міцность, отримавши добрі результати. Тоді, в Канаді, в провінції Альберта, на одному з озер вирішено було збудувати прототип корпусу майбутнього авіаносця. Будівництво розпочалося влітку 1944 року. У будівництві брало участь 15 осіб, при цьому на озері було зведено плавучий корпус з пайкериту, завдовжки 18 метрів, завширшки 9 метрів та вагою 1100 тонн. Прототип мав дах для захисту від сонця і в результаті був схожим на плавучий будинок. Холодильні установки, які проганяли холодне повітря металевими трубами, знаходилися в центральному корпусі. Макет пройшов усі випробування та ідея була визнана реалістичною..
Прототип авіаносця "Авакум" у Канаді у вигляді плаваючого будинку.
Але будівництво авіаносця все одно не розпочалося. Причин було кілька. По-перше, війна добігала кінця, німецькі субмарини втратили своє панування в Атлантиці. Дефіцит матеріалів для Британії був покритий. Другою основною причиною стало те, що для виготовлення судна з пайкериту потрібна була просто величезна кількість тирси, зібрати яку навіть у Канаді було проблемою. Та й величезна вартість. Зрештою на проекті поставили хрест.
Ну а канадський прототип, якого вже не було потреби, ще три роки танув на озері під впливом чудової північної погоди, ніби доводячи, що сама ідея незважаючи на всю фантастичність була не такою вже й нездійсненною.
ЯКІ ПЕРСПЕКТИВИ МАТИМЕ ЦЕЙ МАТЕРІАЛ У НАШІ ДНІ?
В порівнянні з 1944 роком, сьогодні технології та матеріали, що забезпечують термоізоляцію досягли величезного прогресу. Тобто, покинутийу 1944 році, напризволяще, дослідний зразок танув впродовж декількох років!
Припустимо, що утворений моноліт пайкеріту, надійно термоазольованийі виконує роль сучасної внутрішньої основи(замість дубових колод) для земляного валу.
Є діючі технології,які дозволяють акумулювати в такому блоці низькі зимові температури. А літні температури, при всій повазі до глобального потепління, нездатні суттєво чи критично, впливати на цю брилу. Заморожуємо масу лише перший раз, а потім контролюємо приладами та знижуємо температуру за рахунок зимових температур.
Таким чином, потенційні ділянки державного кордону в районі Полісся (на болотах будувати щось альтернативне, з використанням залізобетону – безперспективно!) будуть мати нездоланний захист від перетину будь-якою технікою.Зауважте, що така фортифікаційна споруда на болоті буде «плавати» і не потоне. Та і насипати там на неї грунт теж мабуть не варто. При цьому, міграція диких тварин, буде і надалі – безперешкодною.
Далі – інші перспективи використання цього матеріалу.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma