Із кількох сотень життєвих історій полонених у “лднр” до інформаційного поля прориваються хіба пара десятків. Уже після звільнення люди мають змогу розповісти про пережите і про спробу відбудувати життя на підконтрольній території.
Звісно, якою болючою не була б історія, прізвища колишніх полонених затираються іншими інфоприводами дуже швидко.
А тим часом ці люди після короткої реабілітації змушені швидко організувати своє подальше життя, адже державної допомоги у цьому питанні критично браку. Особливо гостро це відчувають люди старші, яким загалом важче адаптуватися і для здоров’я яких катування і знущання бойовиків лишили серйозніші наслідки.
ЗМІ поспілкувалися з двома такими колишніми полоненими - Анатолієм Костенніковим та Олегом Галазюком. Костеннікова обміняли у 2017 році, а Галазюка - у 2019-му. Утім, влаштуватися на мирній землі чоловікам виявилося не так просто.
Їхні історії, як і кожного проукраїнського полоненого, варті бути почутими.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma