Казка про людців з Обличчябуку, які вирішили, що вони безмертні бохи

Швидко денний час спливає, а на зміну і йому час вечірний настає. Час вечірній настає,одже се є означає, що настав і наш час зустрічі із вами любі хлопчики й дівчатка, любі мої малята розповісти казку. З вами вуйко Андр. Що ж почнімо нашу казку. Було це в одній країні,  де є все і гори, й море і поля пшеничні, і міста цілі й зруйновані. Але казка не про те, про відносини у обличчякнижній групі. Жив собі такий козак, і не скажеш , що жартівник, але й жарти він любив однак холуйства не терпів. Звали того козачка Віком, і був дещо грамотним:  умів читати, писати, клацати на кнопках гаджета із чужоземною назвою нотбук. І утім же нотбуці, у обличчябуці існувала така група, де є керували  страх які там павичі, вельмипихані бохи - Йуля, Наташа та Ніколай. Група сея називалась "Украінскіє пріколи для всіх", і це ж треба мала група герб у вигляді козака у вишиванці. Вік любив пожартувати, а ще більше парубок любив , щоб його жарти-приколи та всілякі анекдоти були оцінені не тільки їм, а ще й  иншими людьми. І одразу після вступу Вік запостив в ту ю групу ось такий невеликий пост, і подумав чим не жарт показати, окупанта-борцуна із загадковим націзмом і шо ж твориться утій дурній голові асвабадітєля ,який слухав дмітрія кісельова і олю скабейову.   Але чомусь публікація зникла, адміністрація зробила вигляд "ми нічого не знаємо, то троюрідна жона мера Києва, а не ми". Парубок Вік спочаткку думав, що раптово переплутав а чи топросто забув зробить пост у цю групу, і тоді він і повторно 3 дописи надіслав на затвердження 

Лише дві з трьох публікацій були публіковані у групі. Оххх, і мало дядько Андр забув сказати, що сій "гумостичній" групі

було більше 148 400 гомо совєтікус. Запитав Вік у адмінів ичі , у Наташкі, у Ніколафя та у Йулі, "що, чому, та як так сталося ви хоч можете пояснить? за шо так ображаєте, що не всьо пропускаєте,і прошу не ігнорувати, бо ігнор яваш спрйму більше як те є хамство на росіїї."  Ждним чином не відповіши, і все є проігноруваши і н дваши відповіді, жоден з тих величиних гетьманшів ані Йуля, ані Наташа, ані Ніколай не дали відповіді, а мовчки відвернулися і зробили вигляд, що замічають запитання. Запитав Вік тричі, що так сталося, чи раптово вирішили, що ставши адмном групи ви одразу стали богом і вкушаєте амброзію на вечерю й на обід?? Стали богом, мов Велес, а чи то Дажбог, чи то Гера, чи то Одін, хтось іще?? Шо для вас ті 148 тисяч, що мовчать немов худоба, і як та я гомо совєцька худоба тихо гігікають на жарти пастуха?? Ніколай, Йуля та Наташа  зробили вигляд що ти - ніхто, у порівнянні з юпітерами. Бо  що дозволено юпітеру, не дозволено бику.  Але є так не буває, хто безмертним бохом себе возомнить, як колян чаушеску, той за це криваво платить, бо неможно гордувати і пихати і вважати, усіх інших за сміття, бо без них ти, юудь хоч тричі геніем в краснім слові, але,якщо генія всі ігнорують, через його зверху пихаттість і ніхто  зним не вітається, то Колян ти, чи то Йуля - не юпітер ти, не бох , а звичайне фуфло. Вирішив Вік не мати справу із бохами - ліпами, а спокійно жити далі іноруючи таких осіб у всьому. І мораль цієї казки "ти не думай, що ти найрозумніше створіння на цій землі, бо існують ті, хто розумніший, і є ті, хто сильніше можуть ламати инших,  І ззламають тебе, також. не одразу, через рік, а той пізніше. Ось така фуйня малята, любі хлопчики й дівчатка. Надобраніч, з вами був вуйко Андр.

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma