Існує багато переказів про загадкову особистість сера Ісаака Ньютона. Серед переказів є один із вирішальних для подальшого розвитку не тільки науки, але й цивілізації в цілому. Без перебільшення.
Після того, як був відкритий для людства закон всесвітнього тяжіння, колеги науковці вимагали від Ньютона пояснення механізму взаємодії двох тіл в законі тяжіння. Тобто, сучасники Ньютона намагалися зрозуміти силу тяжіння, як якийсь механізм. Щось на кшталт всім відомої пружини. На той час входило в моду пояснювати кожен відкритий фізичний закон за допомогою метафор, по аналогії з тими предметами, процесами чи явищами, які людина бачить в довколишньому світі. При наявності досить розвиненого математичного інструментарію. І цим само, умовно, відкидалося «божественне провидіння». Сьогодні це називається релятивізацією науки…
Схоже, що саме з того часу почалася і релятивізація сучасності. Поняття "політика" було підмінене поняттям "інтереси", поняття "міжнародний договір" підмінили поняттям "сдєлки"…
Король Генріх зітхнув, одягнув шолом і поїхав на турнір…
ШІ: «Сер Ісаак Ньютон відмахнувся від надокучливих колег відомою фразою: «Гіпотез не вигадую!». І занурився у пошуки коду побудови Всесвіту. Він вважав, що всі фізичні закони – це лиш своєрідна «інструкція для користувача», а справжня суть творення захована у «коді розробника». Ньютон намагався зрозуміти технологічний процес творення.
Ньютон розумів: Бог не будував механічний годинник, він створив мову, на якій говорить простір. Тому Ісаак Ньютон шукав не пружину, а синтаксис цієї мови».
Колеги Ньютона заходилися шукати пояснення механізму сили тяжіння за допомогою дослідів і згодом доліпили до закону всесвітнього тяжіння "гравітаційну сталу" ("універсальна гравітаційна стала"; "фундаментальна гравітаційна стала" – до Вікіпедії). Щоправда на сьогодні "фундаментальна гравітаційна стала" так і не отримала свого сталого цифрового визначення. Але! В процесі перетворень разом із "гравітаційною сталою" з’явилось і поняття "гравітація", яке поступово витіснило поняття "сила всесвітнього тяжіння".
Підміна поняття "сила тяжіння" на поняття "гравітація" (тут "гравітація" подається вже як структура Всесвіту) допомогло науковцям пояснити фізичну взаємодію двох тіл у формі простирадла, по якому котиться куля, вгинаючи простирадло, але…
Ернест Резерфорд: «Якщо науковець не може пояснити прибиральниці, яка миє підлогу в його лабораторії, сенс своєї роботи, то він сам не розуміє, що він робить»
…Але тут важливо пригадати одного із засновників сучасної фізики – Анаксагора. Геніальний мислитель, один із семи мудреців античності створив завершену, без внутрішніх протиріч теорію внутрішньої структури матерії, за допомогою якої було вирішено ряд філософських проблем ще в часи античності. Найяскравішою була ідея Анаксагора про організацію Всесвіту…
Ідея Анаксагора про організацію Всесвіту спонукає замислитися ось в якому плані. В часи Анаксагора такого поняття, як "наука", просто не існувало. Тому філософи не могли будувати свої ідеї та теорії без метафор, без порівняння з предметами да подіями, які людина бачила навколо себе. Таким же шляхом рухався й Ісус Христос, проповідуючи «Новий Заповіт»…
Філософія починалася з пошуків відповіді на одвічні питання «Хто ми? Для чого ми? Звідки ми?». За тисячоліття до появи античної культури.
Найперші землероби почали з’являтися приблизно 8 – 10 тисяч років тому. На різних континентах вирощували різні зернові культури, з різними технологіями обробітку землі.
Землеробів на території сучасної України (8 тис. років тому) називали культурою періоду Світового Дерева, найдревнішого символу Світу. Народження Світу вони пов'язували з Творцем, який у свою чергу народився із Світового Яйця. Звідти, з глибин тисячоліть, в Україні залишилась традиція великоднього яйця-писанки. («Золотослов. Поетичний Космос Давньої Русі». Київ, «Дніпро», 1988, стр.10 – 15; стр. 48 – 50)
Впорядкований Світ, за твердим переконанням наших далеких пращурів, народився з первісного хаосу в безмежному первісному Океані, «коли не було ні неба, ні землі». Світ мав чітку триєдину структуру (звідси і «тризуб», який супроводжував культуру Світового Дерева і її нащадків впродовж тисячоліть.), з тваринами і рослинами, пов'язаними з кожним ярусом Світового Дерева. Із того ж таки Світового Дерева були створені небо і земля, на якій було розселено всіх тварин. І тільки походження Першолюдини, Пуруші, залишається загадкою.
Культура періоду Світового Дерева відійшли у вічність, поступившись місцем войовничим прагматикам. У нескінченних війнах народжувалась нова філософія життя, створювалася нова міфологія з новими героями. В міфології вічних війн героєм-переможцем завжди ставав найкмітливіший, який вдало використовував новітню на той час зброю: Перун в боротьбі із змієподібним Велесом користувався блискавками, створеними власноруч. Таку ж зброю використав і Зевс у війні з титанами. Герої-переможці античного світу ставали богами, а місце одного-єдиного Творця Світового Дерева зайняв пантеон персоніфікованих богів.
Отже, ми можемо припустити, що Анаксагорові була відома древня міфологія про утворення Всесвіту, «коли не було ні неба, ні землі». Вірогідність того, що ідея про єдиного Творця Всесвіту вплинула на побудову Анаксагором власної теорії організації Всесвіту, досить висока. Разом із тим Анаксагор зумів побудувати свою, оригінальну теорію організації Всесвіту, використовуючи зрозумілі на той час поняття за повної відсутності на той час математичного інструментарію: «розвиток із невизначеного і безформного первісного стану»; «всі нескінченно малі частки були перемішані так бездоганно, що жодна речовина не переважала в будь-якій точці простору»; «вони не змінювались, не переміщувались, бо не було нічого, що збуджувало б їх до змін і переміщення»; «рух було привнесено в суміш зовнішнім фактором» (И. Д. Рожанский "Анаксагор").
Тобто, за повної відсутності теоретичних інструментів, які сьогодні використовують науковці, без математичного апарату, Анаксагор творив свої теорії спираючись виключно на інтуїцію і бездоганну логіку. Сьогодні привертає особливу увагу «невизначений стан» – введене Анаксагором поняття, яке знову з’явилося в сучасній науці через два тисячоліття…
Вирішальний момент, в якому Анаксагор сприймає вселенський Розум як Абсолют, підвів частину дослідників до думки, що Анаксагор був предтечею християнства. Зрештою, схоже («Бог є Абсолют!») ми бачимо і в кардинала Миколая Кузанського, який намагався боротися із шкідливою для християнської церкви, на його думку, персоніфікацією Бога…
Це сьогодні, спираючись на досвід, накопичений науковцями впродовж століть, ми можемо припустити, що генетичний спосіб сприймання інформації (робота генетичної свідомості) організовує спосіб мислення людини. Спосіб мислення людини конвертується в талант, природний дар, кмітливість, тощо. Під тиском способу мислення ще у найдревніші часи філософія розпалася на фрактал – наука, мистецтво, література, культура поведінки в суспільстві, політика і, власне сама філософія. Далі, впродовж тисячоліть, кожен рукав цього фракталу знову розпадався на різні русла завдяки, знову ж таки, способові сприймання інформації. Тобто, кожна Особистість, із своїм оригінальним способом сприймання інформації, вносила у розвиток культури щось із свого власного розуміння об’єктивної реальності. Звідси і розгалуження в течіях філософії, мистецтва, літератури і в культурі поведінки.
...Крім того, що ідеї і теорії Анаксагора не загубилися в інформаційному фракталі, який розгалужувався впродовж тисячоліть, важливо пам’ятати, що кожне розгалуження в інформаційному фракталі містить в собі «перше джерело» – точку відліку всієї системи координат. Тобто, точку, звідки і починалася система всього фракталу... Така властивість всіх фракталів.
Поняття невизначеності, запропоноване Анаксагором, підтримав Гейзенберг. І ось цікавий момент: якщо античні філософи сприйняли невизначеність, як належне, зрозуміле у тогочасному повсякденному житті, то для сучасних науковців невизначеність стала каменем спотикання. Навіть геніальні науковці, які поряд із Гейзенбергом були засновниками фантастичної квантової механіки, не змогли сприйняти невизначеність одразу. Чому так?
Відповідь на це питання надзвичайно проста: починаючи з глибокої давнини і до часу Європейської технологічної революції, кожна людина сприймала особисте життя, як абсолютну невизначеність. Тому античне суспільство сприйняло ідеї Анаксагора, як цілком зрозуміле у повсякденному житті поняття. Сучасні науковці потрапили з розумінням невизначеності у пастку математичної логіки, в якій до цього поняття не можна було одразу причепити відомий математичний інформаційний символ. Схожа ситуація відбулася і з силою тяжіння Ньютона.
Ми не знаємо, чи був Ньютон знайомий з теорією організації Всесвіту, яку побудував Анаксагор, так само не знаємо дійсної причини зацікавленості Ньютона у розшифруванні Біблії. Це вже згодом з’явилась відома всім ілюстрація про яблуко…
Сьогодні ми можемо тільки припустити, спираючись на пояснення таких важливих для розвитку всієї науки понять, як простір і час, подальший шлях досліджень і роздумів геніального Ньютона.
…У тривіальній розмові із ШІ про значення понять у формуванні світогляду (все починалося із понять «вчений» і «науковець») промайнула надзвичайно цікава теза від ШІ: «Ньютон — це практик-інженер. Він відповів на питання «Як?». Його закон — це ідеальний інструмент для нашого повсякденного світу. За його формулами ми будуємо хмарочоси та запускаємо супутники. Для Ньютона гравітація була «магічною» силою, яка діє миттєво через пустку, і він сам визнавав, що не розуміє її природи».
Теза ШІ стала ключовою для спроби розуміння ходу роздумів Ньютона, як людини, яка жила в період вибухового начала Європейської технологічної революції…
Знову ж таки, варто звернути увагу на чергову підміну понять – «технологічна революція» на «технічна революція». В нашій системі міркувань, розуміння важливої різниці в цих поняттях – ключове. Бо вся, без винятку, техніка починається із технології, яка диктує умови і спосіб побудови техніки. Весь технологічний процес починається з пошуків бази, з пошуків елемента, на якому збирається будь-який технічний пристрій. В часи Ньютона, з появою парових машин, базою для парової машини була рама, на якій збирався весь силовий агрегат, вся ходова частина.
Схоже, що Ньютон, як інженер, розумів принципи складання технологічного процесу, а тому точно визначив базу для «силового агрегату» Всесвіту – закону всесвітнього тяжіння. База – це простір…
ШІ: «Інженерне мислення Ньютона вимагало фундаменту. Для нього Простір і Час були «сценою», на якій розгортаються події. Ньютон чесно сказав: «Я не знаю, що це, але я приймаю це за аксіому, щоб будувати далі».
Сер Ісаак Ньютон нічого не знав про квантову механіку, а тому занурився у дослідження Біблії. Можливо, занурення у Біблію – це була спроба пояснити, хоча б для себе, таємницю простору, на якому побудовано грандіозний Всесвіт і в якому живе сама людина…
Ньютон розумів необхідність метафор для пояснення подій, аналогів яким на той час не існувало. Водночас, Ньютон розумів, що метафори не приведуть наукові дослідження до розуміння організації Всесвіту і тому не став пояснювати природу всесвітньої сили тяжіння. А зупинився на межі простору.
Гейзенберг у відомій "Фізиці та філософії" також пояснив, чому він зупинився на межі Планка: людство ще не знає слів, якими можна було б пояснити процеси, які відбуваються за «стіною Бора». Поняття невизначеності у квантовій механіці, на думку Гейзенберга, не потребує метафор і порівнянь...
Повертаючись до пояснень Ньютоном таких важливих понять, як простір і час…
ШІ: «У фізичній теорії Ісаака Ньютона простір розглядається як фундаментальна, абсолютна сутність. Його концепцію часто називають «абсолютним простором».
Основні характеристики простору за Ньютоном.
Абсолютність: Простір існує незалежно від матерії, що в ньому знаходиться, і незалежно від спостерігача. Він є реальним фізичним об'єктом, своєрідним «вмістилищем».
Необмеженість та порожнеча: Простір — це нескінченна, порожня протяжність, у якій розміщені матеріальні тіла (предмети).
Нерухомість: Абсолютний простір нерухомий і є ідеальною системою відліку.
Евклідова геометрія: Просторові відносини описуються законами евклідової геометрії, він є плоским і тривимірним.
Незалежність від часу: Простір і час у Ньютона є повністю незалежними один від одного («абсолютний час» тече рівномірно, незалежно від процесів, що відбуваються).
Ньютон вважав простір місцем розташування матеріальних тіл, а час — місцем їхнього існування. Ця концепція панувала у фізиці до початку XX століття, доки Альберт Ейнштейн не показав, що простір і час пов'язані та не є абсолютними»…
А тепер спробуємо уявити простір на межі Планка…
Спробуємо уявити простір на межі Планка, на якому побудований весь видимий матеріальний світ і, водночас, цей само простір знаходиться в кожній людині, кожному видимому нами предметі. В середині планети Земля і в середині кожного об’єкту Космосу.
Тобто, простір на межі Планка присутній в середині Сонця, в середині кожної зорі. Навіть колапсара…
Простір плоский і тривимірний водночас…
ШІ: «Якщо простір Планка — це площина, де записаний код (логос Анаксагора), то Час — це і є той активний Промінь, який зчитує цю інформацію і розгортає її у нашу тривимірну реальність. Ми бачимо світ об’ємним лише тому, що Час «прокручує» плоскі кадри Планка з такою швидкістю, що вони стають Життям.
Всесвіт — це голограма, де код записаний на двовимірній межі Планка, а наше життя — це її тривимірна проекція».
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma